Невдовзі Рада може розглянути оновлену Програму дій уряду. Чи змінилося у ній хоч щось у порівнянні з попереднім 10-сторінковим «рефератом на вільну тему», що був презентований Кабміном на початку квітня?
Однозначно – так! Програма стала значно більшою за обсягом, і в ній навіть з’явилися деякі окремі правильні тези, більше того – цифри.
Але чи буду я за таку Програму голосувати? Категорично – ні!
Тому що я свідомий розуміння – та Програма дій уряду, яка дійсно необхідна зараз бізнесу та суспільству для порятунку економіки, масштабніша, ніж розуміння теперішнім урядом стану справ в економіці та управлінні державою.
Я навіть розумію, що саме могло надихнути авторів тексту доопрацьованої кабмінівської Програми дій – напрацювання бізнесу, викладені в анонсованій наприкінці травня Програмі стимулювання економіки для подолання наслідків COVID-19 «Економічне відновлення».
Але відповідальний український бізнес, який вкладав у той документ свої сподівання та бачення, не врахував інституціональну слабкість уряду, в якому важливі питання державного управління віддані на вирішення випадковим, нефаховим людям, що зайшли до Кабміну з міркувань політичної кон’юнктури, а не професіоналізму.
Тому підсумковий, доопрацьований документ Програми, який був внесений у Раду аж через 100 днів діяльності Уряду, виявився еклектичним, неструктурованим та неузгодженим навіть між виконавцями. Що для мене означає лиш єдине – цей уряд не має стратегічного бачення розвитку країни, не має відповідей на найбільші виклики, що стоять зараз перед країною – війна, розпад економіки, епідемія.
Уряд декларує, що поділяє цінності Цілей сталого розвитку ООН. Але взагалі ніяк не передбачає у своїй Програмі чіткий механізм, набір заходів для досягнення цих Цілей.
Кабмін не демонструє розуміння, яку модель економічного розвитку обирає для своєї діяльності – інноваційну чи теперішню – ресурсно-витратну, екологічно-небезпечну модель експорту сировини та трудових мігрантів?
У документі впадає в очі відсутність чітких цифрових параметрів «ефект/витрати/потрібний час», за якими можливо було б оцінити ефективність дій уряду через рік. Більше того, всі найбільш критичні позиції, за якими можна контролювати діяльність Кабміну, старанно заретушовані без «оцифровки» та з використанням словесного «спаму»: «підвищити», «покращити», «опрацювати» та ін. А для маскування, наведені цифрові показники другорядної важливості, які взагалі не вартують того, щоб виносити їх до програмного документа Уряду.
Багато положень оновленої Програми уряду потребують чіткої координації та узгодженості дій всіх гілок влади, на що влада неспроможна.
Наприклад, як окреме Мінреінтеграції виконає завдання «Відновлення територіальної цілісності та реінтеграція тимчасово окупованих територій Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та окремих районів Луганської і Донецької областей»?
Як Мінекономіки зможе, після запровадження законів про тотальну фіскалізацію малого бізнесу, перейти до «Створення сприятливих умов для розвитку та відновлення малого та середнього підприємництва, у тому числі шляхом зменшення регуляторного тиску та запровадження програм підтримки»?
Чи, наприклад, як після прийняття закону про ринок землі, який фактично випалює підґрунтя існування вітчизняного фермерства, можна перейти до «Сприяння розвитку українського фермерства як основи для відродження села шляхом державної підтримки»?
Чи не запізно на сьомий рік війни закладати у Програму уряду «відпрацювання і подання проєкту Плану оборони України»? І чи покращиться обороноздатність країни від того, що «Укроборонпром» трансформують з концерну в акціонерне товариство?
Чому розвиток науки і інновацій фокусується лише на наданні навчальних послуг вишами? І чому Уряд залишає поза увагою такий механізм інноваційно-інвестиційного розвитку економіки як співпраця науки, бізнесу, освіти?
Є у Програмі і інші неоковирності. Наприклад, деякі елементи з цього плану дій вже давно могли бути реалізовані у робочому порядку ще рік тому. Наприклад, «Повноцінний запуск Експортно-кредитного агентства». Чи «Розроблення доктрини після впровадження законодавства про економічну безпеку». Нагадаю, що така Доктрина розроблена ще у 2017 році, і Концепція сталого розвитку України до 2030 року вже навіть обговорена у нашому Комітеті ВР з питань економічного розвитку ще пів року тому. Навіщо її ще раз розробляти?
Також не потребує ніякого додаткового пояснення необхідність створення та реалізації Загальнодержавної цільової науково-технічної космічної програми України. Космос, як і авіацію, потрібно терміново рятувати вже зараз, поки ще є що рятувати.
Я вже не кажу про ідеалістичні положення Програми дій уряду на кшталт «Створення передумов для унеможливлення корупції завдяки переходу на новітні технології взаємодії громадян, бізнесу та влади» та ін.
Нам всім потрібно усвідомити, що напівфабрикат Програми дій уряду – це не тільки відповідальність чергового прем’єр-міністра. Діяльність уряду – це зона відповідальності президента та парламентської більшості. Але, на превеликий жаль, відповідальні люди, які могли б розробити та реалізувати ефективну Програму діяльності уряду, зараз не працюють в цьому уряді. Тому, на мою думку, з цього тексту Програми потрібно обрати ті положення, які можливо реалізувати терміново, та не гаючи часу шукати фахівців, що підсилять кадровий склад Кабінету Міністрів і візьмуть на себе тягар відповідальності за порятунок економіки України!
Сергій Тарута, народний депутат від «Батьківщини», Facebook, 17 червня 2020 року.
