Сергій Соболєв: Українцям потрібна правда

Під час робочого візиту до Львова народний депутат України, заступник Голови партії та фракції ВО «Батьківщина» Сергій Соболєв поспілкувався з журналістами WN, відповівши на низку запитань.

Чи заслужила Верховна Рада відпочинок і чого не встигли зробити депутати?

Парламент не зробив ключового – не визначив правил гри, за якими далі житиме Україна. Нардепи не вирішили найважливішого із того, що турбує українців за сім місяців до виборів: ми так і не знаємо, якого типу у нас республіка. Чи буде і далі нинішня політична структура з її двовладдям, де президент і прем’єр походять із однієї області, а сваряться як найзліші вороги; чи ми нарешті отримаємо систему противаг і стримувань, що дозволить ввести чітку президентську вертикаль, яка займатиметься тільки тим, що входитиме в її обов’язки. При такій політичній моделі ключова економічна, соціальна і стратегічна вертикаль підпорядковуватиметься прем’єру.

Тобто, йдеться про парламентську республіку на чолі із сильним прем’єром. І не важливо, як його обиратимуть: всенародно чи в парламенті. Головне – це повноваження, які повинні бути в глави уряду. Серед них – ветування, надання громадянства та відповідальність за свої рішення. Для можливості головних осіб держави нести відповідальність за мільярдні бюджети і соціальні зрушення має бути нарешті скасованою депутатська недоторканність.

А парламент перед виходом на канікули навіть не окреслив напрямків подальшого руху. Якщо ми хочемо щось змінювати, то треба зараз скликати позачергову сесію, ухвалювати зміни в першому читанні чи за основу і відправляти в Конституційний суд. Далі – остаточне голосування перед президентськими виборами.

На жаль, до такого розвитку подій ніхто не готовий. Петро Порошенко і далі бачить себе у президентському кріслі. Та варто подивитися правді у вічі: так далі бути не може, нам потрібно обирати нового Гаранта, який врахує попередній негативний досвід президентів.

Окрім того, парламент не визначив правил, за якими проходитимуть наступні вибори. Якщо йдеться про парламентську республіку зі сильним прем’єром, то нам, без сумніву, потрібно вводити відкриті пропорційні вибори за регіональним або загальноукраїнським списком.

Нічого з цього не зроблено, а вибори вже не за горами. Новий президент ще не встигне присягнути на вірність українському народові, як уже почнеться нова передвиборча кампанія. Як її проводитимемо? Знову за мажоритарною системою із властивими їй підкупами і виборами князьків? Уряд знову ходитиме на уклін до цих князьків і проситиме підтримки щодо будь-якого законопроекту, а за це перераховуватиме мільярди на округи цим князькам? Це – шлях в нікуди. Ось дві ключові помилки парламенту.

Інше залежить не від Верховної Ради, а від волі поки що першої посадової особи, якою є президент. Йдеться про боротьбу з корупцією. Усе, що потрібно було для втілення цього, парламент ухвалив – закон про Антикорупційний суд, НАБУ, ДБР. У нас для введення цього всього в дію бракує тільки волі президента, що керує найбільшою в парламенті фракцією, без якої не можливо ухвалити будь-який закон.

Кажуть, що перетворити устрій країни на парламентську модель – довго і дорого. Чи це справді так?

Класики казали, що демократія – це дорога річ, але вона – найкраще, що придумало людство. Але набагато дорожче виходить мільярдами гривень фінансувати удільних князьків. А скільки коштує утримувати президента з його забаганками стати першим у списку Forbes і обігнати не лише українських товстосумів, а й світових? Не менше.

Тому парламентська республіка – найкраща система противаг і стримувань, яка існує. Тільки в ній є реальна можливість вирватися із замкнутої системи, яка сама себе покриває.

Як варто діяти у міжнародній політиці?

Свого часу Порошенко був у найсприятливіших умовах для проведення реформ: військової, політичної, економічної, соціальної. Була тотальна підтримка українців – на виборах він переміг у першому турі з понад половиною голосів народу. Унікальна ситуація! Але він змарнував довіру громадян.

Усі реформи варто проводити у перший рік президентства. А війна змушує проводити їх із подвійною швидкістю. І коли він цього не зробив, то втратив звання президента.

Завдання для наступного президента – якомога швидше провести ці реформи. Тут усе залежатиме від того, з чим президент прийде до влади. Треба тримати чіткий курс – хто наш союзник, а хто ворог. Стратегічним союзником для нас є лише США – з ними нам нічого ділити. Інші союзники – європейські – «роздираються» між своїми інтересами у газовій і нафтовій сфері, хочуть і далі безперешкодно торгувати з Росією.

Чи є дисонанс між тим, що сповідує влада всередині країни і тією риторикою, яку чуємо під час їхніх виступів на міжнародній арені?

На словах цінності усіх представників влади, окрім деяких партій, збігаються. Але коли це переходить у реалії життя, коли політик обіймає високу посаду, ці цінності опиняються на задньому плані. Тоді людина займає найвищу державну посаду, але зберігає свою власність у Росії та окупованому Криму. Хіба ж у такому випадку не йдеться про дисонанс?

Якою мовою треба говорити політикам із українцями, які пережили роки розчарувань, щоб ті знову захотіли дати комусь із них шанс?

Звісно, державною. Новий лідер має показати громадянам, що він планує зробити, як він це втілить, а потім повинен прозвітувати про свої дії. Треба проголосити про намір провести популярні чи непопулярні  зміни ще до виборів – подобаються вони суспільству чи ні. Щоб люди мали розуміння, за що вони голосують. Нехай знають, що реформи – це кров, піт, важка праця. І не треба брехати, що миру можна досягти за 2 доби. Українцям потрібна правда.

Якими мають бути перші три кроки нового президента і парламенту після обрання?

Насамперед швидка політична реформа, яка докорінно змінить устрій у країні. Далі потрібно змінювати податкове, митне і акцизне законодавство. Після того потрібно максимально сприяти підприємництву – в аграрному і промисловому секторі. А тоді вже можна братися за реформування медицини, впровадження медичного страхування та інші соціальні потреби.

Сергій Соболєв, заступник керівника фракції «Батьківщина», «West News», 28 липня 2018р.