Найбільш розповсюджений сценарій сьогодення наступний: чоловік захищає Україну на фронті, дружина опікується дітьми, літніми батьками… волонтерить. Обидва часто перебувають на межі нервового зриву. Дата закінчення війни невідома. Так, ми маємо надію та віру, що Україна скоро переможе. Але сказати напевно коли, і за яких обставин ніхто не може. Тому, наше завдання продовжувати жити, а не замикатися в очікуванні. Знаходити внутрішню енергію та ресурс на самореалізацію заради дітей та майбутнього.
-
Із початком повномасштабної війни багато родин опинилися на відстані: один на фронті, інший — в тилу. Маємо навчитись жити й воювати одночасно, — Тетяна Меліхова
Найбільш розповсюджений сценарій сьогодення наступний: чоловік захищає Україну на фронті, дружина опікується дітьми, літніми батьками… волонтерить. Обидва часто перебувають на межі нервового зриву. Дата закінчення війни невідома. Так, ми маємо надію та віру, що Україна скоро переможе. Але сказати напевно коли, і за яких обставин ніхто не може. Тому, наше завдання продовжувати жити, а не замикатися в очікуванні. Знаходити внутрішню енергію та ресурс на самореалізацію заради дітей та майбутнього.
-
Із початком повномасштабної війни багато родин опинилися на відстані: один на фронті, інший — в тилу. Маємо навчитись жити й воювати одночасно, — Тетяна Меліхова
Найбільш розповсюджений сценарій сьогодення наступний: чоловік захищає Україну на фронті, дружина опікується дітьми, літніми батьками… волонтерить. Обидва часто перебувають на межі нервового зриву. Дата закінчення війни невідома. Так, ми маємо надію та віру, що Україна скоро переможе. Але сказати напевно коли, і за яких обставин ніхто не може. Тому, наше завдання продовжувати жити, а не замикатися в очікуванні. Знаходити внутрішню енергію та ресурс на самореалізацію заради дітей та майбутнього.
-
Із початком повномасштабної війни багато родин опинилися на відстані: один на фронті, інший — в тилу. Маємо навчитись жити й воювати одночасно, — Тетяна Меліхова
Найбільш розповсюджений сценарій сьогодення наступний: чоловік захищає Україну на фронті, дружина опікується дітьми, літніми батьками… волонтерить. Обидва часто перебувають на межі нервового зриву. Дата закінчення війни невідома. Так, ми маємо надію та віру, що Україна скоро переможе. Але сказати напевно коли, і за яких обставин ніхто не може. Тому, наше завдання продовжувати жити, а не замикатися в очікуванні. Знаходити внутрішню енергію та ресурс на самореалізацію заради дітей та майбутнього.
Про це під час зібрання Київського міського осередку ВГО «Жінки Батьківщини» наголосила очільниця організації Тетяна Меліхова.
«Війна сильний травмуючий досвід для всіх. Не варто знецінювати травму як під час бойових дій, так і внаслідок переживань за близьку людину, котра під загрозою смерті. Більшість жінок, з якими ми обʼєдналися — мами та дружини військовослужбовців. Ми спілкуємося, організовуємо культурні заходи, разом волонтеримо», — сказала вона.
Тетяна Меліхова зауважила, що буде анонсовувати наступні заходи. Аби всі охочі мали змогу долучитися.
«Дякуємо культурно-просвітницькому центру «Цінності» та особисто керівнику Федорчук Наталії за надану можливість провести зібрання в чудовому етно просторі», — додала вона.
