Дорогі мої!
Від щирого серця вітаю Вас із Днем Незалежності України!
26-ть років нашій незалежній державі. Це майже нічого, як для історії, а як для покоління – то ціле життя.
У 26-ть років Тарас Шевченко видав свій перший «Кобзар». У 26-ть Леся Українка написала: «Я була малою горда. Щоб не плакать, я сміялась». Дуже схоже на нашу державу.
Україна стоїть, Україна бореться, Україна відбувається щодня і щохвилини… Вона стискає кулаки, але не плаче і не здається! Наші сльози – то не сльози безпорадності. Це сльози скорботи і невимовного суму за найкращими синами й доньками, які віддали своє життя за вільну незалежну Україну!
Ми – горді, ми – гідні, ми – вільний народ!
Саме тому ця дата, 26-ть років, є символічною для України. І я щиро сподіваюся, що саме з цих днів, з цього свята, з цієї дати розпочнеться велике і справжнє відродження України!
Упродовж усіх років незалежності Україні здобували славу не політики і не міністри, а спортсмени, артисти, винахідники – прості звичайні люди. А згодом – наші солдати та волонтери. Народ був завжди вищий за політику і кращий за політиків. Саме завдяки народові сталася Україна! Завдяки йому вона вижила, вистояла і впевнено йтиме далі!
Тому День Незалежності – це справді народне свято! Свято великого народу, що зберіг державу, вистояв у несамовитих випробуваннях, витримав усілякі тортури та знущання. І при цьому зберіг душу та серце! Зберіг волю до боротьби, честь та гідність.
«Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ!» (Василь Симоненко)
Зі святом, Україно!
З повагою, Юлія Тимошенко
