Ростов – депресивне місто, де змішались злидні і брутальні відголоски міфу про «русскій мір».
Таким його побачила народний депутат Альона Шкрум, яка у складі делегації від «Батьківщини» приїхала підтримати Надію Савченко разом із Іваном Крульком та Олексієм Рябчиним.
Сьогодні ж під Новочеркаським СІЗО народні депутати стали учасниками мітингу-протесту та записали відеозвернення англійською мовою, у якому вони звертаються до світових лідерів з проханням визволити Савченко. Народні обранці стали першими, хто повідомив першу добру новину про Надію – про те, що вона припинила сухе голодування.
Про місто злиднів, підтримку Надії Савченко, суперечки та надії довкола процесу Надії Савченко Альона Шкрум розповіла у своєму блозі на Українській правді.
День 1
На півдороги до Ростова.
Надію спеціально перевезли до суду у Ростовській області. 1074 км від Москви, від активістів, від преси. Далеко добиратися, менше уваги.
Дістаємося маршрутом Київ-Кишинів-Москва-Ростов-Донецьк.
Дві пересадки, 10 годин у повітрі.
Шкодую, що не поїхали раніше на машині – тепер переживаємо за кожну затримку рейсу…
5 годин у маленькому аеропорту Кишинева.
Їмо маленьке печиво. Щоправда, з рук мами Надії Савченко.
Вона насипає мені їх повну жменю.
Пані Марія страшенно нагадує мені мою бабусю – такий самий залізний характер, такий самий гострий розум, така ж – упертість.
Говоримо про Рузвельта, про Раду, про її молодість та роботу.
Марія Іванівна розповідає про своє кохання, чоловіка, який тричі просив її вийти за нього заміж… Лише через 16 років з часу першого освідчення вона погодилася! Сміємося. Сумуємо.
«До Наді теж залицялися багато хлопців, – каже вона. – Коли Надя була в Іраку, за нею бігав один американець, пропонував їй руку і серце. Надя відмовилась. У неї мій характер».
Вона довго мовчить, сидить прямо на залізному стільці.
Я теж мовчу.
Мені соромно.
Мені страшно.
Завтра – суд.
У голові одна думка: моліться за Надію.
День 2
Місто Донецьк Ростовської області.
Тут наче зупинився час. У повітрі висить якась жовтувата пилина з піску і бруду.
Через те, що ніч не спали, усе навколо здається ще більш абсурдним.
І «сєрп і молот» на будівлях, і пусті вулиці, і дуже чистий пофарбований суд – єдина чиста будівля в центрі маленького міста. Ну і, звичайно ж, «Лєнін жив».
Людей наче немає, але за шторками в рюшах на тебе дивляться очі.
На суді Надія була дуже емоційною, трималася на адреналіні. Температура у неї скаче – то холод, то 38.
Сьогодні 6-й день, коли Надія Савченко перебуває на сухому голодуванні – це єдиний доступний їй протест проти російської влади.
Знаєте, що відбувається у людському організмі на 5-й-6-й день сухого голодування?
Як тільки тіло починає втрачати вологу, людина відчуває сильний фізичний біль, сильну спрагу.
Температура тіла постійно стрибає то на низьку, то на високу.
Нудить, болить голова, болять кістки.
Язик розпухає та прилипає до верхнього піднебіння.
Надія чистить зуби та полощить рот водою – це трохи допомагає.
Зір, слух та моторні функції знижуються і поступово притуплюються.
Людина повільно помирає.
Здорова людина здатна витримати без їжі та води від 5 до 10 днів.
Надія налаштована не зупинятися.
Каже, що буде голодувати, доки не помре, і буде пручатися примусовому голодуванню, доки буде притомна.
Це її особистий виклик і бій, доступний їй зараз. І вона налаштована виграти його.
Зустріч з Надією мамі та Вірі поки що забороняють. Обіцяють дозволити завтра.
Мама плаче.
Довго сидить на лавочці на весняному сонечку. Тримає нас за руки.
Ми ж залишаємося тут, у ненависній Ростовській області.
Альона Шкрум, народний депутат від «Батьківщини», Українська правда, 10 березня 2016 р.
