Декілька думок стосовно тексту законопроекту про окупований Донбас, який сьогодні потрапив до ЗМІ.
Нагадаю, це саме той законопроект, який багато народних депутатів, зокрема і моя колега Альона Шкрум, довго розшукували у всіх можливих державних органах і департаментах, де ніхто так і не зміг конкретно назвати розробника, склад робочої групи і чи можна до неї долучитися.
А тепер без #зради та #перемоги – перші рефлексії щодо прочитаного. Можливо вони допоможуть авторам більш якісно доопрацювати їх концепцію. Не тільки ж заради міжнародного аспекту документи й були вкинуті в публічний дискурс перед парламентськими канікулами?
1) шість абзаців преамбули законопроекту практично дослівно копіюють преамбулу іншого Проекту Закону №6400 «Про тимчасово окуповану Російською Федерацією територію України», який був зареєстрований ще у квітні і над яким працювала велика робоча група на базі Комітету держбудівництва.
2) зазначається, що РФ здійснює проти нас агресію на Донбасі не тільки за допомогою своїх збройних сил чи самопроголошених формувань, але й за допомогою «окупаційної адміністрації, яку складають її державні органи».
І тут також здається, що це положення було запозичене із законопроекту №6400, який не розділяє тимчасово окуповану територію на Донбас і Крим.
Тому державні органи РФ як інструмент окупації більше властивий Криму, де РФ визнає свою юрисдикцію. Натомість, на Донбасі ситуація трохи інша. Побічно насаджуючи своє законодавство та валюту, РФ не визнає там своєї присутності, відповідно і її державних органів там немає, а є самопроголошені.
3) Окупованою територією визнаються сухопутна територія, внутрішні води, прилегле територіальне море і повітряний простір. А куди ділися надра? Конституція України (ст. 13) прямо називає надра частиною території України, на яку поширюється її суверенітет.
І тут виникає досить делікатне питання, з огляду на те, що торгівля з окупованою територією залишається однією з болючих тем уже довго.
4) Політико-дипломатичні заходи з відновлення територіальної цілісності забезпечуються пріоритетністю не Конституції України чи Декларації про державний суверенітет, а … безпековими пунктами Мінського протоколу (ст. 7).
Ми в «Батьківщині» підтверджуємо свою оцінку щодо недостатності Мінських домовленостей для досягнення стійкого миру на Сході України та відновлення суверенітету і територіальної цілісності України.
З самого початку ми заявляли, що ахіллесовою п’ятою Мінська-2 є довільне поєднання і змішування в одному «кошику» комплексу нагальних БЕЗПЕКОВИХ заходів (припинення вогню, відведення важкого озброєння, військової техніки та військових формувань, відновлення контролю за державним кордоном разом із міжнародним моніторингом та надійним механізмом верифікації) з ПОЛІТИЧНИМИ заходами пошуку всеохоплюючого і стійкого мирного рішення, (що завжди мають довшу часову рамку та, переважно, є виключно питанням суверенної внутрішньої політики України, включно із можливим внесенням змін до Конституції, прийняттям окремих законів та/або проведенням виборів).
Тому можна тільки вітати підтвердження нашої оцінки щодо необхідності першочергової імплементації повноцінного «безпекового пакету» як передумови для «політичного пакету».
Раджу почитати нашу минулорічну заяву, може ще щось буде з цього імплементовано.
5) Законопроект передбачає, що реалізація громадянами своїх прав і свобод на окупованому Донбасі (отримання документів, пенсійне забезпечення, виборчі права, спадкування) чомусь має визначатися Законом про окупацію Криму («Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»), окрім правил в’їзду-виїзду.
Постає питання наявності власного предмета регулювання законопроекту.
6) Дуже багато помилок у юридичній техніці, деякі статті, зокрема, 3, 4, 5, -декларативні та конкретно не визначені, «про все і про нічого». Треба доопрацьовувати.
7) Немає жодної статті, яка б стосувалася гуманітарних, освітніх, екологічних питань.
Зазначу, що я не є співавтором жодного з законопроектів і також поки що не готовий віддати свій голос за будь-який з них.
Однак, виходячи з того, що законопроекти про долю Донбасу мають високі шанси бути проголосованими, буду й надалі адвокатувати за їхню якість та юридичну чіткість.
Олексій Рябчин, народний депутат від «Батьківщини», Facebook, 12 липня 2017р.
