Третій день спостерігаю holy war в соцмережах та на телебаченні з приводу рішення влади про підняття цін на газ. Є різні думки, і цікаво почитати аргументи сторін.
Особливо «цікаво» читати й дивитись на тих «експертів», які вчора спеціалізувались на вибухах на складах, позавчора – вони фахівці в релігійних справах, а сьогодні різко стали економістами, енергетиками та фахівцями з тарифоутворення й субсидій.
Відчайдушне намагання штабістів Банкової перекласти всі невдачі на уряд, а собі залишити «Мову – Віру – Армію», приречене на провал. У їхніх виступах відчуваються панічні нотки – червоною лінією проходить страх. Але переживають вони не за тих українців, що змушені будуть віддавати ще більше за тепло чи гарячу воду замість витрат на ліки, освіту дітей чи якісне харчування. Переживають за себе, бо відчувають, що рішення про підняття цін на газ обнуляє будь-які шанси Порошенка на переобрання, а значить їх зарплати в конвертах під загрозою. Цікаво, а скільки з порохоботів та їхніх батьків самі на субсидіях?
Владі завжди зручно звинувачувати «папередників» чи 20 депутатів «Батьківщини», чи особисто Юлію Тимошенко в провалі власних реформ.
Але Петро Порошенко не буде переобраний не тому, що Юлія Тимошенко пообіцяла українцям змінити ситуацію з ціноутворенням.
А тому, що зараз у владу, сформовану Петром Порошенком, «набрали вірних, а вимагають як з розумних». Тобто відсутні професіонали, а призначені хабарники діють у власних інтересах, а не в інтересах народу.
При переході з однієї моделі ціноутворення – середньозваженої, коли газ внутрішнього видобутку йшов на потребу населення й «змішувався» із більш дорогим закордонним, на імпортний паритет – коли ціна встановлювалась на рівні хабу в Дюссельдорфі, було зроблено багато помилок.
У перехідному періоді, який навіть не заперечувався міжнародними донорами, влада повинна була виконати низку кроків для побудови відповідної інфраструктури ринку, скорочення споживання енергії. Відповідно, і до інших цифр у платіжках людей.
Мінімальний перелік наступний:
– темпи зростання економіки 5% і більше. За все платить споживач. Тому люди повинні мати можливість оплачувати комунальні рахунки з власних кишень. Бізнес та наймані працівники повинні мати можливість заробляти, щоб їх не кошмарили правоохоронці. Бюджетники й пенсіонери мають отримувати гідну заробітну плату і пенсію. А коли 60-70% домогосподарств на субсидіях, і з кожним зростанням їх ставатиме більше – це енергетична бідність. Коли для молоді єдина можливість заробити, це біткойни, євробляховий UBER чи Польща – це катастрофа. Той самий МВФ і так вважає українців найбіднішими в Європі. І це за 4 роки нібито ринкових реформ.
– забезпечення обліку споживання. Повсюдна установка лічильників – люди повинні платити за те, що реально спожили, а не за нормативами. В Європі вже масово переходять на смартлічильники, що через Інтернет передають показники, без присутності людини. А в нас або ставлять прибудинкові, роблячи зрівнялівку й «газові колгоспи». Або здирають з людей додаткові гроші за допомогою «коригувальних коефіцієнтів», як в Києві, коли влітку не було гарячої води, але людям все рівно прийшла додаткова платіжка за послугу, яку не було надано.
– часткова монетизація субсидій та складання реєстрів їх отримувачів й відкриття абонентської бази споживачів. У зв’язку з тим, що на субсидії було виділено менше грошей, ніж у минулому, а ціни зросли, то єдиною тактикою влади робитиме те саме, що й з переселенцями. Максимальна бюрократія й масова відмова у виплатах. Верховний Суд вже скасовував подібні постанови Кабміну. Але гроші людям досі не повернули. За провал цього напрямку, а також багатьох інших Міністр соціальної політики Андрій Рева та інші чиновники мають бути звільнені.
– знищення монополій й запровадження конкуренції постачальників послуг. Від анбандлінгу Нафтогазу за третім енергопакетом, до руйнації олігархічних монополій в електро- й газопостачанні. Монополісти раніше працювали за системою «продаємо багато і дешево», а зараз вони працюють за системою «продаємо багато і дорого». Чи вигідно їм переходити на систему «продаємо мало, але дорого», якщо споживачі в багатоповерхівках не мають технічної можливості регулювати тепло, тобто, на відміну від електрики й води, не мають такого краника, що перекриває тепло в твоїй конкретній квартирі?
– запуск фондів енергоефективності, установ, зелених банків й інших державних програм, щоб люди мали фінансові можливості провести термомодернізацію помешкань, регулювати споживання тепла, знизивши споживання енергоресурсів і знизивши суми в платіжках. Підвищені тарифи діють вже четвертий рік, закон про Фонд Енергоефективності було ухвалено майже півтора року тому, а сам Фонд ще в процесі створення й не видав жодного кредиту. А про щорічну боротьбу за фінансування програми по теплих кредитах й писати не треба.
– повномасштабне видобування власного газу. Тільки технологічна енергоефективність, перехід на зелені технології й радикальне збільшення власного видобутку може стати передумовою поступового підвищення тарифів до імпортного паритету. Чи у влади відсутнє бажання продавати європейцям, а не тільки українцям газ за ринковою ціною? Той газ, який не використовує більше наша промисловість й населення.
Кожну тезу можу розкрити більш детально, але все це розробляється до підвищення тарифів, або, в крайньому випадку, одночасно з ним, але аж ніяк не за 4 роки після першого рішення про підвищення.
Взагалі, починати треба було з самих себе – показати, що влада ощадлива й енергоефективна. Треба повсюдно на об’єктах державної власності переходити на енергоефективні лампочки, встановлювати твердопаливні котельні, проводити енергоаудити державних будівель, публікувати щомісячні звіти про рахунки на комунальні послуги по кожному міністерству й відомству, щоб люди бачили хто більше споживай й вимагати від підлеглих по всій країні економити кошти платників податків. Це б дало хоча б моральне право казати, що влада почала з себе складні реформи.
Але ще один і більш важливий та складний крок – це боротьба з монополіями, які переважно представлені олігархами. І цей крок влада, на жаль, не зробила. Про «Роттердам+» вже багато написано. Монополії облгазів досі існують. Ось тільки працівники масово з облгазів звільняються й переїздять за кордон – корупційна рента від схем з перепродажу газу й субсидій осідає не в кишенях простих роботяг, що перевіряють стан мереж, а в директорів та їх кураторів з влади.
«Батьківщина» та Юлія Тимошенко проти цього непрофесіоналізму влади, саме тому в Новому курсі запропоновані шляхи виходу з енергетичної бідності та побудові справжнього ринку через запровадження соціальної ринкової економіки.
Якщо переходити від однієї моделі до іншої, як вимагають наші міжнародні донори, то переходити правильно, поступово, щоби люди не відчували на собі всю цю тяжкість економічної ситуації. Батьківщина проти тарифів Януковича, які просто підсаджують нас на гачок Москви.
«Батьківщина» проти того, щоб все перекидати на державу. Саме тому ми були співавторами й підтримували низку законопроектів щодо розвитку альтернативних джерел енергії, впровадження енергосервісних контрактів, створення Фонду енергоефективності, запровадження енергетичної сертифікації будівель, прозорості у видобувних галузях, створення єдиної бази абонентів – споживачів природного газу, комерційного обліку комунальних послуг й багато інших, що покращують взаємовідносини й допомагають розвивати ринкові й європейські правила у даному секторі.
Тарифи повинні бути дійсно економічно обґрунтованими й збалансованими як зі сторони споживача, так і зі сторони виробника. Щоб діяльність підприємствв, які видобувають газ, постачають нам тепло, електроенергію, воду, мали можливість не тільки окупитися, але й мати інвестиційну складову, щоб оновити труби, закупити нове обладнання тощо. У такому разі підвищення тарифів призведе до підвищення якості послуги і може бути дійсно обгрунтованим, на відміну від нинішнього стану речей.
До речі, коли запроваджували високі тарифи, це комунікувалось, як антикорупційна реформа, необхідність збільшення власного видобутку й підвищення темпів економічного зростання.
Ось тільки корупцію в газовому секторі не знищено, незважаючи на те, що люди за боротьбу з корупцією платять декілька разів – з податків, утримуючи велику кількість антикорупційних органів, й ще раз з платіжок. Видобуток газу не збільшено, економіка не зростає, при тому, що ми маємо чудовий потенціал.
Головне правило взаємодії з МВФ – якомога скоріше відмовитись від співпраці з МВФ. Це означає стабільне зростання економікі, що здатна самостійно без зовнішніх запозичень генерувати сталий дохід. Майже всі ринкові реформи провалені або не доведені до логічного завершення. На жаль, нова влада буде також приречена на взаємодію з міжнародними фінансовими організаціями. Вірю, що нові очільники держави зможуть захистити національні інтереси і домовитись на інших умовах, ніж «краще підвищення 23%, а не 60% і дефолт».
Завершити хочу цитатою Юлії Тимошенко.
«Кожен, хто брав участь в злочинному, необґрунтованому підвищенні тарифів на газ і на тепло, буде за це відповідати за Кримінальним кодексом. Нікому це не зійде з рук!»
Олексій Рябчин, народний депутат від «Батьківщини», Facebook, 22 жовтня 2018р.
