Чому так важко просто створити парламентську тимчасову слідчу комісію по нападам на активістів? Навіщо треба влаштовувати пікети, виходити з плакатами «Хто вбив Катю Гандзюк», блокувати засідання, скандалити, коли це важливе питання можна просто проголосувати за 5 хвилин?
Навіщо брехати, що це політика, чи танці на крові, коли листи на голів фракцій були надіслані ще два тижні тому, а постанову про створення ТСК підписали представники майже всіх парламентських сил?
У людей є недовіра до правоохоронних органів, тому парламентський контроль допоможе або підтвердити результати слідства, або змусити правоохоронців розслідувати резонансні справи!
Можна розділяти громадянське суспільство на правих і лівих, активістів і «гранітоїдів», пасіонаріїв та початкуючих політиків, проплачених чи справжніх…
Справа не в цьому. Коли влада замість співпраці розпочинає цькування активістів, коли реєструються законопроекти про іноземних агентів впливу, чи про обмеження свободу слова, а також голосуються електронні декларації для антикорупціонерів – це діагноз сьогоднішньої влади.
Олексій Рябчин, народний депутат від «Батьківщини», Facebook, 5 листопада 2018р.
