Крізь пекло штучних голодоморів пройшли мої дідусь і бабуся.
Ніколи мені не забути розповіді матері про діда Матвія.
У 1933 році чоловіки з одного села отримали наряд – зібрати з вулиць мертві тіла та звозити їх до братської могили.
На одній з вулиць вони знайшли 19-річного хлопця, який ще ледь дихав. Зробивши висновки, що жити йому залишилось лічені години, чоловіки кинули його до воза з мертвими. Коли приїхали до кладовища, виснажений хлопець знайшов сили попросити залишити його біля однієї з могил.
Невдовзі його знайшов батько. Хлопець вижив. Це був дід Матвій, який залишився живим, одружився та дав життя вісьмом дітям.
Може варто нагадати нашим можновладцям, які навипередки сьогодні постять співчуття з нагоди Дня пам’яті жертв голодоморів, що голодомори – не стихійне лихо. Явище цілковито штучне. Результат злочинної політики, діянь, що не передбачають створення умов для зростання добробуту людей, їх спокійного, ситого життя.
Давайте сьогодні о 16:00 запалимо свічки, вшануємо пам’ять померлих хвилиною мовчання…
Михайло Волинець, народний депутат від «Батьківщини», Facebook, 27 листопада 2021 року.
