Сьогоднішня заява Мінфіну мотивує молодих, офіційно працевлаштованих українців замислитись щодо доцільності їхніх сплат до Пенсійного Фонду.
За словами очільника міністерства, тим кому сьогодні плюс-мінус 40 років не варто розраховувати на пенсію. Звісно, якщо вона не буде включати накопичень в Недержавних пенсійних фондах…
Тонкий натяк на товсті обставини, що третій рік протягує монобільшість під різними варіаціями закону про загальнообов’язкове накопичувальне пенсійне забезпечення.
Не знайшовши шляхів вирішення нинішніх, актуальних проблем Пенсійного фонду, влада вирішила пообіцяти «пенсійні радощі» у віддаленій на десятиліття перспективі. Доки ж зібрати за ці «радощі» з українців сотні мільярдів гривень. Причому, віддати їх українці мають не добровільно, а примусово.
Що цікаво, лобісти приватного пенсійного забезпечення, автори відповідних проєктів законів вперто уникають відповідей на наступні запитання.
Яким чином в українських реаліях буде забезпечено протягом десятиліть збереження хоча б від інфляції пенсійних накопичень? І чим ці накопичення кращі від банківських депозитів?
Яка вартість адміністрування цих накопичень (оплата праці персоналу «фондів» усіх рівнів, наглядових і контролюючих органів, страхування та перестрахування накопичень тощо)?
Якими конкретно мають бути внески працівника безпосередньо із заробітної плати, внески роботодавця від фонду оплати праці (фактично невиплачена зарплата) і як це вплине на платоспроможність зарплат працівників?
Якими будуть втрати (прямі та опосередковані) Пенсійного фонду через зменшення ЄСВ чи звуження бази його нарахування, а також скільки очікують не доотримати державний і місцеві бюджети через зниження ПДФО?
Який розмір «додаткової» накопичувальної пенсії отримає працівник і на скільки меншою стане його солідарна пенсія та чи вартує ця «шкірка вичинки»?
Як вплине ця примусова пенсійна реформа на рівень і масштаби бідності, тіньової зайнятості, що зміниться в обсягах трудової міграції?
Які реальні механізми захисту багаторічних накопичень від економічних потрясінь, штучного банкрутства та злочинних дій?
Міжнародна організація праці, вивчаючи світовий досвід примусу до пенсійних накопичень, однозначно застерегла український уряд та його соціальних партнерів – це небезпечно як економічно, так і соціально-політично.
Тож, виникає цілком слушне запитання, кому це так необхідно і хто виступає замовником цих вкрай небезпечних експериментів над українцями?!
Михайло Волинець, народний депутат від «Батьківщини», Facebook, 26 серпня 2021 року.
