За офіційною інформацією Міненерго до кінця 2020 року, заборгованість перед шахтарями державних вугледобувних підприємств сягне 1,4 млрд гривень…
За моїми підрахунками міністерський прогноз вкрай оптимістичний, бо вже сьогодні борг перед гірниками перевищує мільярд. Тільки за вересень 2020 – 496,11 млн грн, а борги тягнуться з 2015 року.
Знову ж таки офіційно: «Бюджетні кошти за бюджетною програмою «Реструктуризація вугільної галузі» за КЕКВ 2610 використані повністю».
На тлі епідемії і загальної соціальної напруги, гадаю, що питання перше «Хто винний?» можна на деякий час відпустити, одразу перейшовши до вирішення другого – «Що робити?». Бо більш-менш конкретної формули розрахунків з тисячами працівників вітчизняного вугледобування досі немає.
Моя правка про зміни до бюджету на 2020 рік та виділення 1,4 млрд гривень на виплату заборгованості не знайшла підтримки монобільшості. Тоді представники бюджетного комітету ВР переклали відповідальність на Кабмін, зазначивши, що урядовці вже шукають програм за якими можна буде розрахуватися з шахтарями. З того часу минув майже місяць. «Слуги народу» напередодні виборів передбачувано більше служать виборчим штабам, ніж людям.
За нарадами та кольоровими презентаціями відкритою залишається проблема «Що вже завтра їстимуть діти гірників?». Проблема не абстрактна, не вирішувана розмовами про диджиталізацію та світле майбутнє.
Михайло Волинець, народний депутат від «Батьківщини», Facebook, 15 жовтня 2020 року.
