Через коронавірус Україна опинилася у вкрай складній економічній ситуації: бізнес не заробляє грошей та не платить податків, а державі необхідно більше коштів на медицину. Водночас із початку року, ще до оголошення карантину, державний бюджет уже недоотримував десятки мільярдів гривень запланованих надходжень. Окрім того, у нас є проблеми з бюджетним плануванням. Плани з податкових надходжень завжди […]
Через коронавірус Україна опинилася у вкрай складній економічній ситуації: бізнес не заробляє грошей та не платить податків, а державі необхідно більше коштів на медицину. Водночас із початку року, ще до оголошення карантину, державний бюджет уже недоотримував десятки мільярдів гривень запланованих надходжень.
Окрім того, у нас є проблеми з бюджетним плануванням. Плани з податкових надходжень завжди досить оптимістичні, а розраховують їх, здебільшого, відштовхуючись не від фактичних надходжень попереднього року, а від планових, які так само не виконувалися. І ситуація лише погіршується: якщо в 2018 році не втілювалося 4-5% доходів, у 2019 році – до 10%, то в 2020 році вже маємо близько 13%.
Напередодні Верховна Рада України прийняла проєкт Закону, яким продовжено термін незастосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства; не нараховуватимуть пені платникам податків протягом періоду з 1 березня по останній календарний день місяця, в якому завершується дія карантину. Подовжено і строк звільнення від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску осіб.
Але не секрет, що в нашій країні більшість законів практично не виконують, або ще більше заглиблюють у проблему, шляхи виходу з якої надзвичайно важко віднайти. В підсумку ми вже спостерігаємо як малий та середній бізнес в Україні швидкими темпами банкрутує, і все більше на вулицях українських міст з’являються вивіски про оренду приміщень. Жертвами бездіяльності української влади, конкретних кроків стали підприємці, їхні персонал, сотні тисяч родин, які опинилися у скрутній ситуації та не мають джерел прибутку.
Розуміючи економічні проблеми від карантинних заходів, багато країн, зокрема й Україна, починають знімати обмеження. На цьому тлі уряди всіх країн намагаються рятувати ситуацію, вливаючи у підтримку бізнесу та населення колосальні кошти.
Так, сусідня Польща виділила для стабілізації економіки 52 мільярди євро, які підуть на виплати самозайнятим особам до 80% щомісячного доходу та до 40% – співробітникам підприємств, обіг яких скоротився через пандемію. В Італії уряд затвердив декрет, що передбачає виділення 25 мільярдів євро для покриття збитків від коронавірусу та спеціальних заходів для порятунку економіки. У Чехії державним коштом покриють 80% заробітної плати працівників магазинів, ресторанів та інших підприємств, які змушені призупинити роботу через карантин.
В Україні ситуація доволі непроста. Начебто ФОПам дозволили не платити Єдиний соціальний внесок, але при цьому співробітники податкових інспекцій чомусь не знають про це і радять всім про всяк випадок заплатити. Та й скасування ЄСВ ФОПів у разі втрати джерела доходу не врятує. Підприємець навіть не може стати на облік по безробіттю, не припинивши підприємництво. Тим більше, що ФОПи, які мають найманих працівників, незалежно чи працює бізнес чи ні, повинні сплачувати податки.
Подібна картина з єдиним податком підприємця. Його місцеві ради, нібито скасували на час карантину, але податківці кажуть, що немає напрацьованого механізму, тому радять все ж таки ЄП сплатити вчасно, аби не нараховувати штрафи за несплату. Варто також акцентувати увагу на тому, що ці податки після карантину підприємцям всеодно доведеться сплатити.
Законодавчим актом також прописано скасування оплати оренди приміщень у разі неможливості їх використання. Проте власники приміщень знайшли «цікавий» вихід з ситуації – кошти списують за охорону складських приміщень, яка складає приблизно 30-50% від орендної плати. Своєрідне «коло», коли й орендодавцям потрібно виживати в умовах коронавірусної пандемії.
А ще надали кредитні канікули, щоправда, кожен банк сам розробляє комфортний для себе режим. І канікули – це не прощення боргу, а лише відстрочення сплати, яку після карантину позичальник повинен погасити. Таким чином, у разі можливості відновлення свого бізнесу на позичальника ляже додаткове навантаження відразу після зняття карантинних обмежень.
Згідно зі змінами до ст.113 Кодексу закону про працю передбачено, що перебування на карантині прирівнюється до простою не з вини працівника. Цей час має оплачуватися з розрахунку не нижче від 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові окладу. Таким чином, з одного боку, Уряд переклав на роботодавців, які і так втрачають гроші через припинення діяльності, ще й обов’язок оплачувати своїм працівникам період карантину. З іншого боку, цим же законом визначено можливість для роботодавця звернутися за допомогою по частковому безробіттю його працівників за період дії карантину. Але на практиці все виглядає також не дуже просто. Досить мало підприємців звертаються за компенсацією, оскільки допомога може не перевищувати рівня мінімальної зарплати і, окрім цього, вона повністю підпадає під оподаткування.
До речі, згідно з опитуванням, яке провела Європейська Бізнес Асоціація, 18% респондентів розглядають варіант закриття власного бізнесу, 78% повідомляють про втрати до 75% від доходів, і тільки 4% можуть похвалитися збільшенням прибутку компанії. Отже, як видно ситуація надзвичайно невтішна.
Один шлях і єдиноможливий спосіб підтримати малий і середній бізнес в Україні – це влити в нього реальні «живі» гроші та максимально переорієнтуватися на продукти українського виробництва. Але наразі підприємці, попри слова влади, залишаються сам на сам зі своїми проблемами і чим довше ми будемо зволікати, тим швидше в нашій країні може настати економічний та соціальний колапс.
Михайло Цимбалюк, народний депутат від «Батьківщини», «ЦЕНЗОР.НЕТ», 25 травня 2020 року.
