Вже цього року на строкову службу призиватимуть з 18 років, тоді як в останні роки призивний вік української молоді не менше 20.
Напередодні президент України Володимир Зеленський підписав указ про строки проведення призовів на військову службу 2020 року, а також про звільнення в запас. Відповідний указ опублікований на сайті президента України минулого тижня.
Складається враження, що нове керівництво держави веде непослідовну політику. Ще перед виборами українцям обіцяли припинення російсько-української війни, повернення країні окупованих територій і встановлення миру та спокою. Найбільш яскраво запам’яталися слова, промовлені оточенням Зеленського й уповноваженими говорити від його імені, про те, що армія повинна бути професійною. Тоді «у Зеленського» називали примусовий призов «ганебним», а член команди нинішнього президента Іван Апаршин висловив цілу низку пропозицій щодо того, якою повинна бути армія.
На жаль, уся передвиборча риторика схоже була звичайним популізмом, спрямованим на те, аби потенційні призовники усі дружньо віддали свій голос за Володимира Зеленського. Ба більше: така риторика насправді спрацювала, бо, маючи нагоду спілкуватися із молоддю, часто чув, що серед головних аргументів своїх електоральних уподобань вони називали якраз небажання іти в армію. Але вибори минули, а наступні нескоро, тому нинішні вчинки Гаранта Конституції, який має на меті давати зброю 18-річним дітям, діють у розріз із попередніми обіцянками.
На перший погляд, може скластися думка, що два роки – це небагато, але не у військовій сфері, коли будь-яка помилка може стати фатальною й у гіршому випадку забрати життя людей. Насамперед потрібно було звернути увагу на теоретичну складову військової справи, моральну підготовку, загартовування характеру майбутнього військовика. Для цього необхідно посилювати військові кафедри при закладах вищої освіти, аби військовозобов’язаний, вийшовши з-за шкільної парти, не брався за зброю.
Світовий досвід, до якого апелюють ініціатори «омолодження армії», не може бути показником. Для прикладу візьмемо одну з найкращих армій світу – ізраїльську. Повістки там отримують усі громадяни країни, як юнаки, так і дівчата, придатні за станом здоров’я, які досягли 18-річного віку. Разом з тим на військову службу в Ізраїлі часто не призивають велику кількість чоловіків, наприклад релігійних ортодоксальних євреїв, або арабів, що, втім, цілком розумно. В принципі ізраїльська армія більше нагадує звичайний табір, де щотижня солдатів відпускають додому і проводять для військовослужбовців курси з найрізноманітніших професій, серед яких – програміст, перукар та інші. Крім того, для жінок тут влаштовують навіть дискотеки та конкурси. Так що, як можна зауважити, армія Ізраїлю абсолютно не схожа на українську.
Звичайно, у світі є країни, в яких узагалі немає строкової служби, держави, в яких призов не проводиться в мирний час, а також країни, де періодично проходить призов до армії. Відмовилися від призовної армії в мирний час Канада та Австралія. У Великій Британії призов запроваджувався під час великих війн, а останні призовники демобілізувалися з армії в 60-х роках минулого століття.
У США призов скасували після війни у В’єтнамі, але всі чоловіки з 18 до 26 років зобов’язані стати на облік у Системі військової повинності. Тим, хто ухиляється від реєстрації, загрожує п’ятирічне тюремне ув’язнення та штраф у 250 тисяч доларів, хоча, як правило, все закінчується 5-місячним арештом.
Вочевидь, що у час війни відмовлятись від призову в Україні не можна (хоч і залишаються питання для чого про це так часто говорили «у Зеленського» перед виборами?), адже відсутність підготовлених воїнів може становити смертельну загрозу для кожного громадянина.
Потрібно також розуміти, що молодим призовникам не місце на передовій – за виключенням хіба особливих загострень військових дій. Молодь, яку беруть до війська, скоріше повинні навчити воювати і захищати свою землю, а також мотивувати для продовження військової кар’єри за контрактною формою. Бо насправді тільки професійні військові, які добровільно і свідомо ідуть на війну, є по-справжньому ефективними. В цьому контексті ініціативи щодо призову 18-річних виглядає ще більше абсурдно, бо юнаків здебільшого важко змотивувати стати військовим і відмовитися в бік багатьох принад, які дарує життя в тилу. Зазвичай усвідомлення свого військового покликання у чоловіків приходить дещо пізніше – коли трохи краще пізнаєш свої сили, маєш мінімальний досвід для порівняння різних способів життя і таке інше. Але, якщо чесно, не думаю, що над цими процесами аж так сильно замислювалися ініціатори цьогорічного призову.
Варто додати хіба дуже дивний факт, який багато що говорить про «логіку» нинішньої влади: навіть у Законі про гральний бізнес (до речі, «Батьківщина» за нього не голосувала, адже він може мати катастрофічні наслідки для українського суспільства) передбачено, що допуск до гральних залів буде передбачено особам старшим 21 року. Тобто 18-річний вік надто юний для того, аби користуватися гральними автоматами, але достатній, аби тримати бойовий автомат у руках…
Дивна логіка дивної української влади.
Михайло Цимбалюк, народний депутат від «Батьківщини», ZAXID.NET, 23 січня 2020 року.
