Люди, які більшу частину свого життя приділили важкій роботі біля землі, зараз просто відсутні у переліку пенсійного забезпечення.
Це через те, що селяни працювали за трудодні і до 1972 року не мали трудових книжок, тобто підтвердження їхнього стажу. Якщо міські мешканці при оформленні пенсії отримують доплати за стаж, то сільське населення у цьому обділене. Це одна із тих соціальних несправедливостей, на яку роками у нашій країні просто ніхто не зважає.
Тому фракція «Батьківщини» у Верховній Раді домагається вирішення цієї проблеми, встановлення соціальної справедливості і гідної оцінки людей, які все своє життя присвятили важкій праці. З цією метою напередодні народний депутат України Сергій Соболєв зареєстрував у Верховній Раді законопроект про пенсійне забезпечення селян.
Зараз влада часто говорить, що нема відповідного закону і таке інше. Але такий є – Про осучаснення пенсій. Згідно з цим документом, на початок квітня щороку держава зобов’язана піднімати пенсії на рівень інфляції. Якби цього дотримувалися, то кожен пенсіонер отримав би суттєву доплату, але у країні стрімких «реформ» і шалених авантюр про закон часто забувають…
Нещодавно у Дрогобичі зустрів жінку, яка бідкалася, що отримує пенсію 1300 грн, її чоловік – 2000, а платіжка за комунальні послуги –1800 грн і мушу визнати, що така жінка не єдина у своєму місті чи усій країні (така прірва між пенсіями і цінами за комунальні послуги виникла через пенсійну реформу, за яку, до речі, «батьківщинівці» не голосували).
Думаю, що у такій ситуації важко говорити про хоча б якісь соціальні чи тим паче європейські стандарти. Відомо, що пенсіонери у ЄС сповна насолоджуються життям на заслуженому відпочинку, а українці, які пережили антилюдську радянську владу, різні режими і злидні, схоже і на пенсії повинні боротися за життя і це на тлі заяв чиновників про золоті злитки, сотні тисяч гривень зарплат тощо.
Це все призводить до того, що громадяни України мусять шукати шляхи кращого життя не завдяки владі, а скоріш всупереч їй. А відтак, і економіку України нині підтримують не ті, хто тут щодня працює за мінімальну зарплату, а саме заробітчани. Саме вони вісім мільярдів доларів минулого року надіслали до України – і це лише офіційні дані. Люди, які залишили свої домівки, рідних, країну стали головними інвесторами країни, які від своєї держави нічого не отримують. І не мають жодного шансу отримувати: ні гідної заробітної плати, ні врешті пенсії.
Держава повинна бути зацікавленою у тому, аби створити робочі місця, залучити до праці людей, зміцнювати економіку. Для цього потрібні належні заробітні плати, відповідні соціальні гарантії і, звісно ж, перспектива заслуженого відпочинку (саме відпочинку, а не виживання) на пенсії. Бо саме забезпечені громадяни можуть бути основою міцної економіки і міцної держави.
Натомість в Україні (вірогідно, навмисно) створили таку ситуацію: якщо комусь щось не подобається – їдь за кордон, шукай кращої долі. А залишаються пенсіонери, люди з обмеженими можливостями і група патріотів, які хочуть щось змінити на своїй землі… ну і всюдисущі корупціонери, які використовують цю країну для власного збагачення.
Проте таки тішить віра, що довго вже так не буде. Тепер не заховаєш нічого – хто має офшори, незлічимі статки, хто тратить мільйони на відпочинок на тлі людської біди, хто здає країну і дурить свій народ. Треба лише об’єднатися навколо національної ідеї, логіки, державотворення і зрозуміти, що на наступних виборах обиратимемо не президента, а цілісність й успішність держави.
Михайло Цимбалюк, голова Львівської обласної партійної організації ВО «Батьківщина», «ZAXID.Блоги», 1 березня 2018р.
