Минулого тижня захід України вразили повені, що спричинили масштабні руйнування – за оцінками, ще більші, ніж в цьому регіоні 2008 року. Допоки Карпати знову очікують на чергові затяжні зливи, – а про це вже попереджають синоптики – варто якомога швидше долати наслідки стихії і вживати максимальних зусиль задля недопущення таких трагедії в майбутньому.
Ще на початку цього сесійного тижня і народні депутати, і громадськість очікували дієвих кроків зі сторони влади щодо подолання наслідків негоди, сподівалися на принципову розмову з прем’єр-міністром України, але, по факту, вийшло все навпаки – першочерговим у парламенті визначили законопроєкт про легалізацію грального бізнесу, а відтак робота Ради зупинилися на весь тиждень. Складається враження, що тему повеней в Україні просто намагаються заговорити іншими проблемами. І основна причина в цьому – не здатність її вирішити через мінімальне фінансування і через низький фаховий рівень нинішнього керівництва країни.
У 2008 році Уряд на ліквідацію наслідків негоди виділив 1 мільярд доларів, нині – приблизно 700 мільйонів гривень. І це при потребі щонайменше 25 мільярдів гривень…
Цього тижня 480 млн грн отримала Івано-Франківська область, яка постраждала від повеней найбільше. Чернівецька та Закарпатська області – по 30 млн грн, Львівська – 10 млн грн. Основне, щоб кожен потерпілий від великої води не був забутий ані державою, ані волонтерами. Але в цьому переліку областей, яким надійшла допомога, забули Тернопільську область, в якій також люди потерпіли від наслідків негоди.
Сильні дощі призвели до значного підйому річки Дністер, яка перелилася через дамбу і затопила сотні гектарів сільськогосподарських угідь і десятки будинків у трьох селах Монастириського району Тернопільської області. Найбільше від негоди постраждали села Устя Зелене, Коропець, Вістря. Проте про біди цих населених пунктів у владі схоже не чули, або, що більш вірогідно, просто проігнорували.
Акцентую увагу на тому, що ще 20 жовтня Кабінет Міністрів України ухвалив Державну програму розвитку регіону українських Карпат на 2020-2022 роки. Цей документ був спрямований на покращення соціального та економічного розвитку Українських Карпат, а також на підвищення транспортної доступності окремих гірських територій. Протипаводкові заходи також були прописані в ній, але тут є одне «але» – на реалізацію програми не виділили в цьому році жодної гривні. Можливо, якби на програму знайшли б гроші, таких наслідків від негоди не було б. Але ігри у «якбитологію» зараз людям не допоможуть. Відтак, увагу до проблем Карпатського регіону має намір привернути міжфракційне об’єднання «Карпати», яке цього тижня створили у парламенті. Чи почують голоси небайдужих депутатів інші парламентарі та урядовці поки говорити рано, але обстоювати інтереси громадян, які потерпають від природних катаклізмів просто необхідно, як і привертати увагу і протидіяти причинам повеней!
Адже у паводках в Карпатах можна звинувачувати сильні дощі, погане берегоукріплення, але основна причина – це вирубка лісів в Україні, яка сьогодні наймасовіша за останні 30 років.
Екосистема гірських лісів побудована трішки інакше, ніж, наприклад, на Поліссі, де є просто болота і торфовища, здатні накопичувати воду, скільки б її не було. Це рівнина, вода там може просто набиратися й утримуватися природним чином.
У горах круті схили і немає водойм, тому вода утримується, по-перше, самим лісом, поверхнею дерев, і, по-друге, ґрунтом, а ґрунт на схилах, як відомо, утримується корінням дерев. Крім того, ще є рослини з кореневою системою, яка може утримувати якусь частину води.
Оскільки Карпати дуже вологий регіон – там постійно йдуть дощі, випаровується вода, знову йдуть дощі – цикл організований таким чином, що скільки води випадає, стільки приблизно і випаровується. Більша частина цієї вологи випаровується швидше, ніж встигає стекти вниз.
Рубки лісів в Карпатах, як правило, відбуваються суцільні, адже вибіркові робити дуже незручно – дерева перестають утримувати ґрунт. Відтак, якщо на певній ділянці, де відбулася суцільна рубка, ідуть сильні дощі, цей ґрунт змивається. Коли починаються дощі, більші за середні, вони вже не затримуються цими вирубаними в минулому ділянками, і вода просто стікає вниз. І це вже не просто вода, а вже справжня ріка бруду, яка забирає все на своєму шляху.
Варто також наголосити, що в країні повністю зруйнована система відновлення лісів. Так, наприклад, ДП «Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр» Державного агентства лісових ресурсів України функціонує силами місцевих бюджетів, а держава не виділила на найкращий лісорозсадник у Східній Європі жодної копійки. Унікальний центр вирощує щороку мільйон саджанців різних дерев і надає посадковий матеріал з найкращою генетикою у спеціальних контейнерах, які мають стовідсоткову приживлюваність. Проте на державному рівні такі успіхи, на жаль, нікому не цікаві.
До речі, у Парламенті опозиційні фракції розробили проєкт про зміни до бюджету і внесли його на розгляд до Верховної Ради України. Документ дозволить якнайшвидше спрямувати кошти для допомоги постраждалим від повені людям та кошти, необхідні для відновлення регіону, бо насправді зволікати не можна! Особливо неприпустимо гаяти час саме зараз – коли влада і так катастрофічно затягнула з вирішенням цього питання, і коли насуваються нові дощові загрози.
Михайло Цимбалюк, народний депутат від «Батьківщини», ZAXID.NET, 3 липня 2020 року.
