Два тижні тому документ відправили на повторне перше читання, а в підсумку зміст проєкту закону фактично нахабно був спотворений. Профільний комітет у переддень голосування у редакції проєкту закону передбачив відтермінування реєстраторів розрахункових операцій для ФОПів, що не входять до так званої «ризикової групи» до 2022 року, хоч домовленості були суттєво інакшими.
Лише після того, як градус невдоволення біля стін Верховної Ради України зріс до максимуму у сесійній залі почали аврально шукати шляхи відходу із назрілої кризи. Але насправді політичної волі щодо відтермінування застосування РРО немає, тому парламентарі запропонували створити робочу групу і розробити інший законопроєкт, який дозволить відкласти обов’язковість РРО для ФОПів, і розглянути його до кінця року. Насправді ж це все є банальним затягуванням часу і грою на настроях та нервах підприємців.
Раніше касові апарати були обов’язковими лише для двох категорій так званих «спрощенців» – тих, хто торгує технічно складними побутовими товарами, що підлягають гарантійному ремонту, та лікарськими засобами й виробами медичного призначення.
За законом, ухваленим восени минулого року, планувалося, що вже за рік, у жовтні 2020-го, реєстратори розрахункових операцій мають стати обов’язковими для певної групи так званих «ризикових» видів діяльності для фізичних осіб-підприємців ІІ-ІІІ групи. До них віднесли підприємства ресторанного та готельного бізнесу, інтернет-торгівлі та секондхенду, продавців ювелірних та текстильних виробів, а також туристичних послуг та автозапчастин.
А з 2021 року класичні касові апарати чи програмні РРО мали стати обов’язковими для всіх, хто користується спрощеною системою оподаткування і чиї доходи не перевищують мільйон гривень на рік.
З одного боку запровадження касових апаратів допоможе вивести приховані доходи із тіні і наповнювати бюджет, а з іншого – це тотальна фіскалізація, яка в майбутньому може знищити малий бізнес та систему спрощеного оподаткування.
Якщо ґрунтовніше вивчити це питання, то варто наголосити, що обслуговування класичного касового апарату коштує приблизно 500 гривень на місяць, програмне РРО – 150-200 грн. Хоча тим, хто хоче надавати своїм покупцям не лише електронний, але й паперовий чек, доведеться ще й мати термопринтер за близько тисячу гривень. Проте важко уявити, що людина, яка вже має такий бізнес, не має чи не зможе дозволити собі купити принтер.
Зваживши аргументи, можна з чіткістю говорити, що запровадження обов’язкового РРО залишається доволі таки дискусійним питанням. Адже вихід «з тіні» життєво необхідний нашій економіці, проте не менш необхідно, аби малий і середній бізнес мав простір для розвитку. Особливо гостро потреба підтримки підприємців проявляється в умовах карантину. А тому владі потрібно зайнятися не гаслами, а пошуком цивілізованих шляхів виходу із ситуації і створенням тимчасової «золотої середини» у цьому питанні. Так, цікавою є ідея щодо звільнення від застосування реєстраторів спрощенців другої групи залежно від площі приміщення, у якому ті торгують, а також пом’якшити відповідальності за порушення, які пов’язані з нововведенням. Проте наразі справжньої готовності до цивілізованої взаємодії з бізнесом владні парламентарі не демонструють.
Вважаю, що найоптимальнішим і, мабуть, тим, що об’єднає усіх, є запровадження щорічного підвищення граничних обсягів доходів для застосування спрощеної системи оподаткування у прив’язці до розміру мінімальної заробітної плати. При таких умовах зросте і межа для застосування РРО. Але аби такі ініціативи втілити у життя, потрібно про них говорити, справді хотіти допомогти бізнесу і не бути байдужим до долі людей… Чи готова парламентська більшість до людиноцентричної політики? Питання – відкрите і, надіюся, ще не риторичне…
Нагадаю, що зараз 50% надходжень до місцевих бюджетів – це кошти, які сплачують фізичні особи-підприємці на спрощеній системі оподаткування. А тому від безперебійної роботи підприємців прямопропорційно залежить наш достаток та добробут кожної громади – про це не варто забувати, голосуючи за такі важливі законопроекти.
Тим більше, зараз наша країна та світ перебувають у досить непростих умовах боротьби з коронавірусною інфекцією, яка позначається не лише на медичній галузі, а й суттєво негативно впливає на економічну ситуацію загалом. Без сумніву – найважче зараз підприємцям, які стали заручниками ситуації, а у випадку української історії – ще й нефаховості рішень Кабінету Міністрів України, який запровадив так званий карантин вихідного дня. Виникає логічне питання – якого результату такого рішення ми хочемо досягнути – зменшення кількості хворих не спостерігаємо (сьогодні черговий антирекорд у понад 13 тисяч нових випадків), натомість фіксуємо занепад малого бізнесу, який лишили напризволяще і ще й вставляють палиці в колеса, впроваджуючи обов’язкові РРО.
Намагаючись запобігти соціальному та економічному колапсу, західні країни виділяють безпрецедентні суми на підтримку бізнесу і громадян під час пандемії. Найближчі західні сусіди України також запустили ряд масштабних програм допомоги, у порівнянні з якими українські антикризові заходи виглядають абсолютно непереконливо. Так, у США, Великобританії, низці європейських країн держава виплачує від 80 до 100% зарплати людям, які через карантин не ходять на роботу. Пакети допомог для підприємців сягають трильйони доларів. У Польщі, до прикладу, держава покриватиме до 70% постійних витрат малих і середніх підприємств, якщо дохід відповідної фірми впав більш ніж на 30% у зв’язку з карантином. За час епідемії у Польщі на боротьбу з пандемією витратили приблизно 80 мільярдів євро, в Україні на коронавірусний фонд передбачили 66 мільярдів гривень, понад 16 мільярдів вже витратили на ремонт доріг…
В таких умовах, коли держава не може фінансово підтримати своїх підприємців, то варто хоча б не запроваджувати на цей непростий період нові ініціативи, які мають на меті ускладнити роботу малого бізнесу. Бо зрештою країна може лишитися без основного джерела надходжень до бюджетів місцевих рад і вийде «замкнене коло»…
Вихід з ситуації досить простий Кабінет Міністрів України повинен змінити підходи своєї роботи щодо боротьби з коронавірусною інфекцією, а якщо й ні, то піти у відставку, давши змогу працювати дійсно професіоналам.
Михайло Цимбалюк, народний депутат від «Батьківщини», resonance.ua, 19 листопада 2020 року.
