Україні потрібен ринок електроенергії, але якщо процес відпустити у вільне плавання, це може призвести до неконтрольованого зростання цін і корупції.
І знову не готові…
Ринок без ринку. Навіть попри те, що в нашій країні намагаються в усіх сферах життя ввести ринкові відносини, не завжди це вдається зробити на ділі – радше лише на словах та папері.
Прикладом цього може стати те, що в Україні з 1 липня запровадять ринок електроенергії – за відповідний закон парламентарі проголосували ще 2017 року. Мабуть, поспіхом і, як це буває зазвичай, не вникаючи у суть питання та визначеної проблеми. Два роки минуло, але за цей час так і не змогли підготувати надійний ґрунт для реалізації законодавчого документа. Так, згідно із законом, в ідеалі споживачі зможуть самостійно обирати, у кого купувати електроенергію, а відтак між постачальниками виникатиме конкуренція і, відповідно, це позитивно позначатиметься на якості послуг та ціні. Але ж знову таки наголошу, що це все в ідеалі, бо складається враження, що в уряді просто заплющили очі на те, що в Україні ринок електроенергії монополізований.
У нашій країні 76% виробництва електроенергії припадає на двох виробників – НАЕК “Енергоатом” – 55% та ДТЕК – 21%. До речі, остання кілька днів тому придбала “Одесаобленерго” та “Київобленерго”. У цьому самому контексті варто наголосити і на тому, що відсутній імпорт електроенергії, який мав би створити конкуренцію національним виробникам, а нова модель ринку поки що не передбачає жодних прямих ефективних запобіжників, що могли б впливати на виробників зі значною часткою на ринку.
До речі, в уряді не приховують, що із новими правилами мають зрости і тарифи на електроенергію, розуміючи фатальність наразі ухваленого рішення. Бо із впровадженням нових правил Кабінет Міністрів може встановити спеціальні зобов’язання для постачальників, у результаті яких вони мають продавати електроенергію за певним тарифом.
Ідея закону “Про ринок електроенергії” дійсно цікава і викликана потребами часу – постачальники електроенергії мають конкурувати між собою і боротися за споживача. Це нібито дасть змогу вийти на ринок новим гравцям і зруйнувати ситуацію, коли в населеному пункті є тільки одне обленерго з виключним правом працювати з населенням і бізнесом. І головне – що держава не повинна вручну встановлювати тариф на електроенергію.
Але не впевнений, що цей процес наразі потрібно відпускати у вільне плавання, бо до 1 січня цього року обленерго мали роз’єднатися на дві частини – одна компанія має займатися розподілом, а друга – постачаннями. А це може призвести до неконтрольованого зростання ціни і, що притаманно нашій країні, присутності корупційної складової.
Чиновники так захопилися відкриттям ринку в електроенергетиці, що забули про решту необхідних важливих заходів. Так, передусім потрібно було провести реорганізацію двох важливих об’єктів процесу – Державної інспекції з експлуатації електричних станцій і мереж та Держінспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії. Цього зроблено не було… Окрім того, на момент запуску ринку якість деяких документів може бути недостатньою. Про це вже говорять фахівці. Наразі не створено оператора ринку у формі акціонерного товариства і окремого підприємства – гарантованого покупця. Також не затверджено процедури сертифікації і моніторингу одиниць генерації, а також неможливе фінансування закупівлі програмного забезпечення системи балансування ринку проміжних послуг та адміністратора розрахунків.
І не дивно, що у владних кабінетах почали говорити про відтермінування реалізації закону до 2020 року. Можливо, і правильне рішення, але все ж якби в нашій країні працювали фахівці, то ми б не відкладали, а вже думали про перспективи розвитку і втілювали їх у життя… Тим паче, що складається враження, що закон “Про ринок електроенергії” – лобістський, і якщо подивитися на порядок денний сесії ВРУ, можна чітко простежити, що зараз здебільшого ухвалюють рішення, які вигідні певним політичним колам.
Факт у цій ситуації в тому, що допоки в уряді намагаються “чорне” назвати “білим”, замилюючи очі українцям, бізнесмени-олігархи, яким належать енергетичні підприємства, рахують, скільки ж їм вдасться заробити – і на державних коштах, і на пересічних українцях, які оплачуватимуть свої квитанції.
Михайло Цимбалюк, голова Львівської обласної партійної організації ВО «Батьківщина», «ГОРДОН», 16 травня 2019р.
