Віртуальний споживчий кошик українця.
Сало – від 50 грн до 200 грн, гречка – по 12 грн та 18 грн, а яловичину можна було купити й за 20 грн… Так у цінах на продукти харчування орієнтуються народні депутати України з «монобільшості». Висновок один – на ринках вони практично не бувають і взагалі не мають жодного уявлення про цінову політику країни.
Насправді ж в Україні з початку жовтня зросли ціни на овочі «борщового набору», м’ясо, яйця та інші продукти. Так, на здорожчання вплинув не тільки сезонний фактор, а й ріст ціни на ресурси. Дуже відчутно стрибнули ціни на різні види м’яса: станом на початок жовтня порівняно з початком вересня збільшилися роздрібні ціни на яловичину (12%), курятину (6%) і свинину (4%).
Ростуть ціни в Україні й на крупи, а вартість гречки взагалі б’є рекорди. Виробники кажуть, що вирощувати її стає все складніше й невигідніше. Але цьогорічний врожай кращий у порівнянні з минулим, і це позитивний сигнал для сільськогосподарських виробників. У середньому за гречку просять від 40 грн за кілограм, а за рис (якого, до речі, не вирощують в Україні) – від 26 грн.
У розмовах із виробниками гречки чую – вони прогнозують, що ця крупа може ще більше зрости в ціні. Адже третину врожаю імпортують із Росії, і хоч гречка не надто якісна, та все ж дешевша від української. Тож українським виробникам вирощувати її невигідно. До того ж Росія періодично забороняє експорт своєї гречки, що логічно спричиняє дефіцит на українському ринку.
Очікувано подорожчає і цукор, який наразі тримається на рівні 28–30 грн за кілограм, але є ризики того, що попри великі врожаї цукрового буряка свою роботу запустять в Україні чотири-п’ять переробних підприємств – додається ціна на газ і торговельна націнка, а відтак спрогнозувати ціну на цукор у майбутньому складно. Подібна ситуація і з олією, яка б’є рекорди в ціні.
Такі ціни на ринках та у продуктових магазинах і рівень доходів українців дають невтішну статистику. Більше половини свого бюджету (60%) українці витрачають на продукти харчування та обов’язкові платежі. Частина бюджету, що залишається, рівномірно розподіляється між іншими категоріями товарів. 8% бюджету українцям вдається заощаджувати.
А українська влада й надалі послуговується в нарахуванні соціальних виплат стандартами споживчого кошика початку 2000-х років (!), коли й ціни були в рази нижчими, і ми мали зовсім інше співвідношення зарплати до курсу долара.
Не більше двох кілограмів маргарину (навіть не масла), дві зубні щітки, чотири стрижки, 10 шкарпеток, два жарознижувальні препарати – це лише частина з переліку споживчого кошика, який був дещо оновлений у 2016 році, й до сьогодні він не зазнавав змін.
Ще і 10, і 20 років тому споживчий кошик виглядав якимось трохи кумедним і вже надто скромним переліком необхідного для життя. А зараз, коли, без сумніву, життєві потреби українця, починаючи із 2000 року, суттєво зросли, існування саме такого споживчого кошика вже навіть не викликає ні сміху, ні злості – це просто нікому не потрібний абсурд. Формування набору товарів і послуг, які нібито мали б дозволити українцям жити, є черговим фарсом, що демонструє повну відірваність від життя і колишньої, і теперішньої влади, ба більше – її недолугість і гротескність.
Ще декілька років тому правозахисники довели в суді, що споживчий кошик, прийнятий у 2016 році в Україні, оновлено зі значними порушеннями законодавства та без будь-якого наближення до реальності. А відтак прожитковий мінімум, який розраховується на основі цього кошика (по суті, його вартісна оцінка, базовий соціальний стандарт у країні), є несправедливим.
Водночас варто наголосити й на тому, що споживчий кошик українця визнаний незаконним. Так, у 2018 році постанову Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2016 року «Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення» Верховний Суд визнав незаконною.
У майбутньому в Україні треба формувати держбюджет за допомогою науковців, виходячи з реального розміру споживчого кошика. Ми повинні залучати вчених та експертів до проведення широкої дискусії та формування бюджету. На жаль, державний бюджет на 2022 рік сформований не на основі реального споживчого кошика. Відтак мінімальні соціальні виплати далеко не дотягують до фактичного прожиткового мінімуму.
Нинішня ситуація нагадує якийсь сюрреалістичний балаган, який не має спільних точок дотику з реальним життям. А споживчий кошик, який існує у країні, є одним із головних символів цього довгого «свята» українського економічного абсурду, а ще символом справжнього ставлення влади до «дорогих українців».
Михайло Цимбалюк, народний депутат від «Батьківщини», GORDONUA.COM, 29 жовтня 2021 року.
