Не більше двох кілограмів маргарину (навіть не масла), дві зубні щітки, чотири стрижки, десять шкарпеток, два жарознижувальних препарати – це лише частина з переліку споживчого кошика, який був дещо оновлений у 2016 році й до сьогодні він не зазнавав змін.
Ще і десять, і двадцять років тому споживчий кошик виглядав якимось трохи кумедним й уже надто скромним переліком необхідного для життя. А зараз, коли, без сумніву, життєві потреби українця, починаючи з 2000 року, суттєво зросли, існування саме такого споживчого кошика вже навіть не викликає ні сміху, ні злості. Формування набору товарів і послуг, які ніби-то мали б дозволити українцям жити, є черговим фарсом, що демонструє повну відірваність від життя і колишньої, і теперішньої влади, ба більше: її абсурдність.
Ще декілька років тому правозахисники довели в суді, що споживчий кошик, прийнятий у 2016 році в Україні, оновлено зі значними порушеннями законодавства та без будь-якого наближення до реальності. А відтак, прожитковий мінімум, який розраховується на основі цього кошика (по суті, його вартісна оцінка, базовий соціальний стандарт в країні) є несправедливим. Зокрема, він свідчить про те, що у владних кабінетах вважають, що українці не повинні користуватися мобільним телефоном та інтернетом, мандрувати далі 50 кілометрів від свого дому і відвідувати заклади культури не більше шести разів на рік.
Погодьтеся, не кожен українець зможе не те, що жити згідно з цими стандартами, багато кому не вдасться навіть банально вижити, не втратити здоров’я через погане харчування, відсутність коштів на ліки тощо. Отже, варто розуміти, в нашій країні споживчий кошик – це радше бюрократичний показник, який немає нічого спільного із реальністю.
Прикладом для наслідування Україні можуть стати США – там склад кошика оновлюють щороку і розрахунки проводять за реальними цінами на товари і послуги. При цьому за основу береться середня сім’я з чотирьох осіб. А необхідним мінімумом там вважають і оплату комунальних послуг, і користування інтернетом та мобільними телефонами, і здобуття освіти.
У Франції склад «корзини» – показник нормального рівня життя, який також щорічно змінюється. До нього входить понад 500 найменувань товарів та послуг. Зокрема, до кошика француза входять вино, відвідування ресторану та перукарні, а також купівля їжі для котів і собак, витрати на таксі та оренду машин. Крім того, є обов’язкові витрати на купівлю лаків для волосся, гелів для душу та численних косметичних засобів, а також цілих 14 найменувань квітів.
Щодо нашої країни, то під споживчим кошиком розуміється набір продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг, що задовольняють життєві потреби людини протягом одного року. Виходячи з його змісту формується величина прожиткового мінімуму. До речі, з 1 липня цього року він зріс на 91 гривню – до 2118 гривень за місяць.
Проте, якщо подивитися уважно на норми продуктів харчування, які вказані в основному в кілограмах, і розділивши ці значення на кількість днів у році, то отримуємо денні норми, які просто розчаровують… Складається враження, що прожитковий мінімум формується не на підставі складу споживчого кошика, а навпаки – значення норм в споживчому кошику підбираються під уже прийняту суму прожиткового мінімуму.
Водночас варто наголосити і на тому, що споживчий кошик українця визнаний незаконним. Так, у 2018 році Постанову Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2016 року «Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення» Верховний Суд визнав незаконною. Причиною стало невідповідність кошика нормам Закону України «Про мінімальний споживчий бюджет», де сказано, що споживчий кошик для кожної з соціально-демографічних груп повинен включати «науково обґрунтовані, збалансовані за потребами стандарти наборів товарів і послуг, які засновані на мінімальних нормах і нормативах споживання, які розробляються науковими установами та організаціями відповідного профілю».
В цьому випадку такий перелік послуг і товарів, які входять в цю корзину, неможливо назвати «науково обґрунтованими» і «збалансованими». Також було порушено основоположну норму закону – кожні п’ять років необхідно переглядати прожитковий мінімум і споживчий кошик. В Україні він існував ще з 2000 року, і жодним чином не підходив до 2016 року.
Без сумніву, споживчий кошик в Україні потрібно переглянути за допомогою науковців, аби довести його показники до реальних. Насамперед слід розділити на три частини: перша – харчування, друга – ліки і непродовольчі товари, третя – послуги та одяг.
В майбутньому в Україні треба формувати держбюджет за допомогою науковців, виходячи з реального розміру споживчого кошика. Адже у нас прекрасна наука, яка, на превеликий жаль, фінансується за залишковим методом. Ми повинні залучати науковців до проведення широкої дискусії та формування бюджету. Хочу вірити, що бюджет на 2021 рік вже буде сформований на основі реального споживчого кошика, а працюватимуть над його створенням не лише політики, а й фахові та незалежні науковці, економісти та правники.
Бо теперішня ситуація нагадує якийсь сюрреалістичний балаган, який не має спільних точок дотику з реальним життям. А споживчий кошик, який існує в країні, – це один з головних символів цього довгого «свята» українського економічного абсурду, а ще символом справжнього ставлення влади до «дорогих українців»…
Михайло Цимбалюк, народний депутат від «Батьківщини», Leopolis.News, 10 липня 2020 року.
