Вже через місяць Україну чекають багаторівневі і дуже непрості вибори.
Хоч і місцеві, проте за умови завершення децентралізаційної реформи – насправді набагато важливіші для українців та утворених ними громад у повсякденному житті, ніж загальнодержавні. Бо саме тут, на місцях, мали б вирішуватися більшість практичних питань, накопичуватися та розподілятися ресурси. Інша річ, що мало хто із громадян це наразі усвідомлює.
Однак, перш ніж ці вибори проводити, згадану реформу не довели до логічного завершення, залишивши проміжний – районний рівень. Більше того, повноваження як районних рад, так і РДА будуть визначатися вже після виборів, що є нонсенсом у правовій державі. Тож наразі у цій царині – чимало проблем і непередбачуваних наслідків. Наразі очевидним залишається лише одне: чинна влада, як і її попередники, прагне у будь-який спосіб закріпити успіх на президентських та парламентських виборах якомога вищими результатами на місцевих, не надто переймаючись майбутніми проблемами самих громад.
Отож, вибори 25 жовтня пройдуть у 1469 об’єднаних територіальних громадах та у 136 (замість колишніх 490) новостворених – часто з порушенням принципу добровільності і лобіювання інтересів певних територій – районах. З одного боку, вибори до районних рад та й саме їх існування – дискусійне. Бо, коли були створені ОТГ і повноваження територіального управління передали на місця, потреба у райрадах відпала, і вони не мають, та й не матимуть ні суттєвих завдань, ні повноважень. З іншого боку, райони передбачені Конституцією, а зміни до основного Закону країни вносити складно та й не на часі.
До того ж, аби реорганізувати органи місцевого самоврядування у нових громадах і РДА в нових районах, Верховна Рада мала ухвалити законопроєкт №3651, який врегулює питання правонаступництва комунального і державного майна, бюджетних ресурсів, прав та інших зобов’язань. Його подавали разом із проєктом постанови про нові райони №3650, проте ухвалити тоді спромоглись лише останню. Тобто, бажаний результат задекларували, а механізм його реалізації з усіма необхідними процедурами – не затвердили! Запрягли коня позаду воза. Відтак нині влада сподівається, що парламент ухвалить його до моменту, коли після місцевих виборів набудуть повноважень нові органи місцевого самоврядування, тобто – максимум до середини листопада. А якщо ні, що тоді?
Ба, більше! РДА нових районів слід створити до грудня 2020 року. Новообрані райради у листопаді проведуть перші сесії, а вже в грудні мають затвердити районні бюджети, вирішувати інші питання, які залишаться у компетенції районів. До того моменту мають бути створені РДА, яким, за Конституцією, районні ради мають делегувати більшість своїх повноважень.
За задумом влади, вже восени Верховна Рада уповноважить уряд створювати місцеві держадміністрації та ухвалить нову редакцію закону про них. При цім, як запевняють в уряді, «усі 1470 новостворених громад повинні стати повністю незалежними від районного рівня, зможуть самостійно надавати усі послуги і нести відповідальність за свої рішення чи бездіяльність». То, може, владі насамперед варто визначитись із декларованими пріоритетами? Інакше дублювання повноважень районів і громад та спровокованих ним конфліктів – не уникнути!
Питання ж «чому не ліквідували районів?» – риторичне. Центральна влада не хоче віддавати на місця владу, гроші й повноваження, хто б не сидів на Печерських пагорбах. Тож насправді районний рівень ні попередня, ні чинна влада скасовувати не планували: у проєктах змін до Конституції і часів Порошенка, і часів Зеленського райони залишалися. Різниця лише у тім, що попередники лобіювали нові райони «під себе», створюючи такі собі «вотчини» під виборчі округи у Верховну Раду. І багаторічні перекоси у фінансуванні окремих районів Львівщини за рахунок решти – яскравий доказ цьому. Натомість нинішня партія влади, не маючи ані розгалужених структур, ні авторитетних кандидатів, ані вагомих здобутків на своєму рахунку, вирішила «підстрахувати» можливі поразки у громадах списковим рейтингом «слуг».
Нагадаю, первісний задум реформи передбачав ліквідацію адміністрацій та передачу їхніх повноважень новоствореним префектурам. Мали ліквідувати і районні ради, майно і повноваження яких планували розділити між ОТГ, обласними радами і державою. Проте уряд змінив концепцію, затвердивши натомість новий поділ на райони зі збереженими радами та держадміністраціями. Ще й закріпив це у проєкті постанови про цьогорічні вибори.
Проте якими будуть повноваження РДА нових районів? Адже саме вони, до внесення змін до Конституції, здійснюватимуть повноваження виконавчих органів районних рад, бо ті не мають своїх виконавчих комітетів. Саме це структури мали би вже бути створені в доповнення до якісної роботи органів влади на місця.
Що прийде на зміну РДА, реорганізацію та ліквідацію яких планують у 2021 році, і якою буде владна вертикаль далі? Адже у погоджених законопроєктах і в чинних законах ні префектів, ні префектур не передбачено! І цьогоріч до них навряд чи повернуться, бо уряд узяв курс на розширення РДА та райрад. Та ще й готує нову редакцію Закону «Про місцеві державні адміністрації», яким визначать їхні повноваження, структуру й чисельність. Відтак уряд планує низку рішень щодо формування нових РДА та часові рамки перехідного періоду.
Що буде із містами, які раніше не були у складі районів? Що саме передадуть районам, які наразі не мають майже нічого? Із моменту набуття повноважень депутатами нового скликання буде відбуватися реорганізація рад об’єднаних районів. Проте якщо раніше районні ради з боями, але передавали громадам майно, то після оголошення нових районів процес зупинився… Питань наразі більше, ніж відповідей.
Михайло Цимбалюк, народний депутат від «Батьківщини», Zaxid.net, 23 вересня 2020 року.
