Головне враження від більш ніж року діяльності нової влади – відсутність системності: як у баченні реалій, так і розбудові перспектив держави. Пандемія коронавірусу та наближення місцевих виборів лише законтрастували безпорадність очільників держави перед найвагомішими викликами сьогодення.
За трохи більше двох тижнів до дня голосування лише одна область в Україні готова до пом’якшення карантину, а у Верховної Ради залишилася лише одна сесія (20 жовтня), щоби подбати про те, аби ні ті, хто працюватиме на дільницях, ні решта громадян, які прийдуть зробити свій вибір, не спричинили чи не стали статистами нової хвилі підступної хвороби. Проте монобільшість вперто запевняє, що відповідні зміни до Виборчого кодексу внести не встигнуть.
Звідки така впевненість? Можливо, тому, що достеменно знають: усі(!) гроші із 66-мільярдного антиковідного фонду розподілено ще 24 липня, притім – далеко не на боротьбу з пандемією. А інших у дірявому та недовиконаному бюджеті немає – хіба що продадуть чергову порцію облігацій внутрішньої державної позики. І що міністр фінансів, м’яко кажучи, видавав бажане за дійсність, звітуючи про використання грошей із COVID-фонду: «Ми забезпечили зарплату лікарям, засоби захисту, ШВЛ, кисневі маски та все необхідне обладнання. Потреби медицини повністю забезпечено».
Бо насправді влада перетворила згаданий Фонд чи то на «фонд непередбачених витрат», чи то резервний фонд фінансування з бюджету «Великого будівництва», чи просто на корупційний інструмент із відмивання грошей. Натомість згідно офіційного висновку Рахункової палати, із Фонду боротьби з коронавірусом не закупили жодного (!) апарату ШВЛ, на закупівлю обладнання і засобів індивідуального захисту витратили лише 262 мільйони, натомість 6 мільярдів НЕ були виплачені МОЗ на доплати медикам, а ще 5,3 мільярда – на закупівлю обладнання для приймальних відділень опорних лікарень. Бракує у фонді коштів і на доплати поліцейським, і на допомоги з часткового безробіття, і на виплати допомоги на дітей ФОПів. Зате знайшлися 35 млрд на ремонт доріг!
І байдуже, що кількість інфікованих ледь не щодня встановлює нові антирекорди – у бюджеті-2021 «коронавірусного» фонду не буде взагалі. Вибори ж бо на той час завершаться, а до наступних – надто далеко, аби витрачатись на «непотрібний» у наступні три роки «електорат».
Усе це нагадує театр абсурду. Першим «дзвіночком» стало запровадження одночасно з карантином маскового режиму – при тотальному дефіциті і дороговизні самих масок, незахищеність медиків та перепрофілювання опорних лікарень на пункти прийому інфікованих, відміна планованих операцій тощо. Другим – запровадження «зон» із ледь не регулярною зміною їх критеріїв. Третім – комерціалізація як тестувань, так і лікування від вірусу замість начебто гарантованих безоплатних. Ще трохи – і люди вимушені будуть брати кредити на лікування…
А далі – шоу на межі здорового глузду: перші місцеві вибори за не до кінця продуманою і зреалізованою децентралізаційною реформою та перші ж – в умовах пандемії, карантину та не прописаних правилах убезпечення їх учасників. І тут найвірогіднішим стане поєднання двох сценаріїв: великих черг на дільницях у день голосування як приводу для масових спалахів інфекції, з одного боку, та катастрофічно низька явка виборців, з іншого, що не дозволить вважати вибори волевиявленням більшості. Принаймні, як свідчать свіжі опитування, за таких умов лише 45% українців готові взяти участь у голосуванні…
Михайло Цимбалюк, народний депутат від«Батьківщини», Facebook, 8 жовтня 2020 року.
