Одним із найрезонансніших прикладів цьому стала ситуація із медиками. Як мовиться, де тонко, там і рветься. Отак і тут: на непродуманий як слід попередниками, та розкритикований, але вчасно не виправлений другий етап медреформи, об’єктом якого мали стати лікарні, наклалась світова пандемія коронавірусу, до якого не був готовий ніхто.
З іншого боку, кадрова карусель у МОЗ та уряді загалом. Усе це разом і призвело до ситуації, коли лікарні переповнені, а медики вимушені страйкувати чи перекривати дороги, аби відстояти не лише гучно обіцяні доплати, але й власні заклади від закриття «оптимізаторами». І це на тлі того, що станом на сьогодні в Україні заразились коронавірусом вже понад 9 тисяч медиків, понад 60 з яких – померли… Й сьогодні фіксуємо черговий антирекорд з захворювання на коронавірусну інфекцію в Україні…
Насправді ж причини для обурення медиків – комплексні, і продиктовані як вже згаданими, так й іншими недопрацюваннями влади. Умовно можна виокремити щонайменше п’ять головних проблем, частина з яких й викликають справедливий протест лікарів вже нині, а решту – спонукає до нього вже найближчим часом. Якісь із них поквапом намагаються виправити – як міністерство, так і уряд загалом, іноді – навіть за особистим втручанням Президента. Але головне бракує системності – починаючи від ставлення до медреформи загалом, продовжуючи «точковим» фінансуванням галузі і аж ніяк не завершуючи протоколами лікування, які змінюються швидше, аніж їх встигають освоїти у лікарнях.
Зауважу, запуск другого етапу медреформи, що охоплював вузьких спеціалістів, багатопрофільні лікарні та диспансери, який мав стартувати ще 1 липня 2019 року, свого часу відклали. Аби стартувати у найневдаліший для цього момент – 1 квітня 2020-го, вже у розпал коронавірусу в світі та в Україні, яка вже третій тиждень «карантинила».
Перша з проблем – непродумана ліквідація цілих галузей спеціалізованих медзакладів, які до пандемії видавались «зайвими». До прикладу, фтизіатричних, які, до слова, прийняли на себе першу хвилю хворих на новітній вірус. Чи «оптимізація» психіатричних – із розпродажем належних їм нерухомості та землі. Що, з одного боку, залишала напризволяще їх пацієнтів, а з іншого – знищувала цінний кадровий потенціал медиків та, природно, викликала їх масові протести. До прикладу, у Львові це триває уже кілька років. Тільки якщо раніше протестували під стінами обласної ради та ОДА, то цього тижня працівники обласної психіатричної лікарні «Заклад» перекрили трасу «Київ-Чоп». За словами організаторів акції протесту, працівникам лікарні з травня не виплачують в повному обсязі заробітну плату, відтак вони оголосили страйк та вийшли на мітинг… Виходять на протести і працівники хоспісів…
Друга проблема спричинена тим, що розрахунки, на підставі яких запускалася медреформа, були проведені поверхово і нереально. Відтак цілі галузі вітчизняної медицини опинилися буквально «за бортом» держфінансування. Компроміс начебто знайшли у тому, аби з 1 червня відновити фінансування лікарень на рівні 2019 року. Однак, вочевидь, врахували не усі потреби. Свіжа ілюстрація – протести працівників Київського центру перинатальної медицини та Центру мікрохірургії ока: фінансування їх лікарень було зупинено, у зв’язку з чим їм припинили виплачувати зарплату. Невирішене питання й функціонування тих лікарень, які обслуговують, наприклад, до тисячі пацієнтів і на самоокупність вийти аж ніяк не зможуть.
Три наступні проблеми стосуються пандемії та неспроможності влади вчасно та ефективно відреагувати на її виклики. Єдине, що зробили одними із перших у світі – запровадили карантин та масковий режим. З усім решта виникли неабиякі проблеми.
Спершу із додатковими виплатами медикам, безпосередньо зайнятих боротьбою із COVID-19, передбачених Законом від 17 березня цього року, що визначає доплату в розмірі до 300% заробітної плати медикам. А до початку реальних виплат дійшло лише через півтора-два місяці! Питання щодо нарахування додаткових виплат мали і працівники регіональних центрів екстреної медичної допомоги, зокрема у Тернополі та Львові.
Не можу не згадати ще про одну цікаву «схему», на яку мало хто звернув увагу, хоча про неї публічно розповідав нинішній прем’єр. Йдеться про розподіл коштів Фонду боротьби з COVID-19, на який уряд щедро виділив 64,7 мільярда. Так от, наразі 35 млрд грн із попередньо розподілених 45,7 скеровані… на ремонт і реконструкцію доріг! Яким чином останні пов’язані із подоланням пандемії, знають, вочевидь, лише в Кабміні.
На жаль, пандемія коронавірусу в Україні вкотре чітко продемонструвала і підкреслила одну негативну рису, коли дійсно між словом і ділом – величезна прірва.
Михайло Цимбалюк, народний депутат від «Батьківщини», ЦЕНЗОР.НЕТ, 7 серпня 2020 року.
