Впродовж минулого тижня Комітет Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики розглядав поправки до Законопроєкту 5600, який збільшує податкове навантаження на малий, середній та великий бізнеси.
Особисто подав до цього проєкту Закону до другого читання 343 поправки, бо чітко усвідомлюю весь негатив в майбутньому, який несе ця законодавча ініціатива. Тому переконаний, що варто зробити все можливе, аби в Раді не назбиралося необхідної кількості голосів.
Нинішня влада взяла абсолютно абсурдний курс на те, аби в податковому зашморгу задушити український бізнес. Замість того, аби реагувати на всі виклики нашого непростого сьогодення фахово, відповідально і вчасно, влада пропонує ганебний Законопроєкт №5600, яким давить усіх тих, хто працює на підприємствах, які дають валюту. Аргументують це тим, що в іншому випадку Державний бюджет просто недоотримає грошей… Насправді ж коли держава намагається збільшити податкову базу, відбувається найгірше, що можна собі уявити для перспектив економіки й для суспільства в цілому – відтік інвесторів.
Закцентую на тому, що є найбільш підступним у цьому законопроєкті. Його автори, а саме Міністерство фінансів, пропонують обкладати ПДВ угоди з купівлі-продажу нерухомості (подорожчання нових квартир мінімум на 20%) та підвищення ставки ПДФО на угоди з продажу квартир, що гарантовано в майбутньому призведе до додаткового здорожчання житла ще на 5-18%.
Ще один важливий аспект – зниження площі землі, дохід від продажу врожаю з якої не оподатковується – з 2 до 0,5 гектарів. У такій ініціативі є якась демонічна логіка міністерських чиновників – у час, коли держава впроваджує відкритий ринок землі, влада робить все, аби фермери мали меншу площу цієї землі, на якій можуть працювати та вирощувати врожай.
Так, для власників сільськогосподарських угідь, що не використовуються, та користувачів аналогічних земельних ділянок, які занижують дохід від їх використання в сільськогосподарській діяльності, автори документа пропонують сплачувати мінімальне податкове зобов’язання. Мінімальне податкове зобов’язання – це 5% від помноженої на нормативну грошову оцінку 1 гектара площі земельної ділянки.
Автори документу також пропонують нараховувати земельний податок особам, які самовільно зайняли земельну ділянку або використовують її без належним чином оформлених документів. Для нарахування земельного податку контролюючим органам буде достатньо отримати від органу місцевого самоврядування рішення про встановлення факту користування юридичною або фізичною особою земельною ділянкою державної та комунальної власності, зокрема самовільно зайнятою, без оформлення правовстановлюючих документів. Ініціатива, якщо відверто, то виглядає доволі абсурдною, адже вона фактично узаконює користування самовільно захопленою землею, а, крім того, відкриває простір для свавілля місцевих чиновників – з однієї сторони «полювати» за клаптиками землі, які нібито хтось захопив, а з іншого – на рівні домовленостей із гіпотетичними рейдерами розбазарювати землю, отримуючи за це додаткові податкові надходження.
Окремий сегмент законопроєкту – це гірничо-металургійний комплекс, який входить в період середньої та низької прибутковості. При цьому з боку держави вже реалізована низка податкових та тарифних ініціатив, а тому подальше посилення податкового і тарифного тиску є неприпустимим, навпаки – політика щодо галузі повинна бути спрямована на збереження конкурентоспроможності гірничо-металургійного комплексу України в майбутньому.
Гірничо-металургійний комплекс – це соціально відповідальний бізнес, який багато інвестує в модернізацію та екологію (близько 30% всіх інвестицій промисловості України), але ще більші інвестиції потрібні будуть у майбутньому. Але від держави підтримки немає, скоріше є перешкоди.
Одна з найнеприємніших норм законопроєкту – посилення повноважень і корупційних можливостей податкової. Зростання економіки можна і потрібно досягати іншими заходами, без посилення фіскального тиску і без збільшення бази оподаткування, а саме через стимулювання та допомогу малому і середньому бізнесу. Почати треба хоча б із завершення судової реформи й встановлення однакових справедливих правил для всіх категорій бізнесу.
Михайло Цимбалюк, народний депутат від «Батьківщини», Interfax-Україна, 20 вересня 2021 року.
