Боротьба України з коронавірусною інфекцією ставить перед владою і кожним українцем нові виклики та випробовування. Бо, коли багатомільйонна нація стоїть перед невидимим ворогом на поверхню вилазить ціла низка проблемних питань, які в нашій країні просто заговорювалися, а їхнє вирішення відкладали на невизначений час.
Так, ми усі зараз зіштовхнулися із загрозою гострого браку апаратів штучної вентиляції легень. Їх у нас недостатня кількість, але найгірше, що приблизно 60% цих апаратів придбані ще за часів Радянського Союзу. А останні закупівлі для українських лікарень здійснювалися ще в 2009 році. Окрім того, нещодавно Україна дізналася, що в розпал пандемії у світі ми продали майже тисячу тонн захисних масок і респіраторів Іспанії. В результаті – в аптеках практично неможливо в роздріб придбати маски та антисептичні засоби.
Розуміючи величезний ажіотаж, викликаний потребою індивідуального захисту, ще на початку березня президент України звертається до Державного агентства резерву України з проханням виділити 10 мільйонів захисних масок. І їх, за словами керівників, передали МОЗу.
Але, на превеликий жаль, фахівці, які мають дотичність до роботи в Держрезерві розповідають, що маски, які були на балансі відомства, вже протерміновані, бо їх закупили ще у 2009 році, коли Україна боролася зі «свинячим грипом». Отже, оновленого резерву захисту громадян, очевидно, що не було. То ж що ж насправді є в «коморі» нашої держави?
Так, Державне агентство резерву України є чи найстарішою установою незалежної України і мала доволі просту ідею у своїй роботі – створити стратегічні запаси та ресурси для подальшого використання у разі непередбачуваних ситуацій. Реально своєрідна «комірчина» Української Держави, в яку практично у мирні часи ніхто не зазирає і не контролює. Відтак, саме навколо цієї структури є багато історій про корупційні схеми, подальші розслідування тощо.
У численних журналістських розслідуваннях відкриті документи, які, зокрема засвідчують, що ще у 2015 р. уряд доручив Держрезерву освіжити запаси зерна, буквально продавши старе і купивши нове. Держрезерв вимогу виконав лише частково: старе продав, а от нового не закупив. У результаті, відповідно до документа, запаси зерна у воюючій державі в якийсь момент становили лише 5% від затвердженої урядом кількості та у разі необхідності забезпечили б лише двотижневу життєдіяльність держави.
Насправді потужні закупівлі до держрезерву були зроблені в 1960-70 роки. І тут варто шукати винних у Кабінеті Міністрів України, який практично у всі часи фінансував державну комірчину за залишковим принципом. Заради справедливості великою мірою винні і народні депутати… Звісно не обійшлося без зловживань керівництва відомства, які тривали навіть донедавна.
У лютому цього року правоохоронці повідомили, що начальник управління Держрезерву підбурював керівників підприємств, які входять до сфери управління, до надання неправомірної вигоди. Натомість посадовець обіцяв їм збереження посад та сприяння з боку керівництва Держрезерву у їхній подальшій діяльності. Усвідомлюючи, що реалізувати цей задум можливо було лише за участі голови Держрезерву, підозрюваний спробував схилити його до одержання неправомірної вигоди від керівників згаданих підприємств…
Структура Держрезерву України, як й методи та підходи в роботі вимагають термінового реформування та результативного менеджменту. На жаль, зараз це стало цілком очевидним, коли в країні виник дефіцит, а влада не змогла його перекрити своїми збереженнями.
Неякісне управління державою залишає українців із порожніми коморами, що в умовах світової економічної кризи є неприпустимо і загрозливо для кожного з нас, але, найгірше, – те, що зажерливість не одного покоління чиновників і владна байдужість не залишають можливості і державі допомогти своїм громадянам у час кризи.
Михайло Цимбалюк, народний депутат від «Батьківщини», ZAXID.NET, 30 березня 2020 року.
