Ігор Луценко: У влади залишилися два союзники – силовики і гроші

Як «Батьківщина» наполягатиме на перерахунку тарифів? Коли НАБУ нормально запрацює? Як ця структура зараз взаємодіє з іншими органами, що займаються боротьбою з корупцією? На ці питання в інтерв’ю «Цензор.НЕТ» відповів народний депутат від «Батьківщини» Ігор Луценко.

«У сесійній залі з’явилося НЛО», «Чим би дитя не тішилось», «Краще б на фронт його відправили» – так критикували вчинок депутата з «Батьківщини» Ігоря Луценка, який запустив у сесійній залі дрон. Спікер Андрій Парубій не на жарт розсердився й попросив «припинити цирк». Більшість депутатів фотографували, як безпілотник знімає, хто і як голосує у секторі провладних партій. Пізніше була сварка між першим віце-спікером Іриною Геращенко та позафракційним Володимиром Парасюком, який став на захист Луценка. Згодом депутати пішли на канікули, а Ігор Луценко відправив дрон на фронт і поїхав на проблемний округ на Полтавщину.

Основний виборець, який робить всю «погоду» – бабуся в селі. Вона оперує до вічних цінностей – грошей

– Ти слідкував за виборами та підрахунком голосів на 151 виборчому окрузі. Там відбувалася якась Санта-Барбара – то світло зникало, то члени комісії, проводили акції, обшуки. Що взагалі це було?

– Так склалася ситуація, що Тарас Кутовий, колишній нардеп з БПП, нині міністр аграрної політики, досі був безроздільним володарем цього округу. Двічі проходив тут (у 2012-му та 2014-му) до Верховної Ради з великим відривом. Як кажуть «злі язики», його взяли міністром, зокрема, із зобов’язанням, що він на цих виборах проведе свою людину. Він був в шоці, що з достатньо серйозним відривом виграв кандидат від «Батьківщини», та пізно почав цьому протистояти. Можливо, якби раніше включився, непотрібно було б вдаватися до всього цього цирку. Я так розумію, у нього була екстремальна ситуація, тому почали підвози ти загони так званих добробатівців у камуфляжі. Відбулися маніпуляції із членами виборчої комісії, Черненко (народний депутат з БПП) написав звернення і почалися обшуки. Місцева верхівка «Батьківщини» була взагалі знищена за ці два-три дні – люди розбіглися або сказали, щоб їх не чіпали, бо вони в цьому участі брати не будуть. Наприклад, голову комісії залякали, партії довелося її замінити. Добре, що ми не допустили силового сценарію та зриву виборів, тому їм уже не було куди діватися. Все по закону…

– Схоже, що не все по закону. У мережі нещодавно з’явилося відео, на якому керівник штабу вашого кандидата Демчук розказує виборцям, за кого треба голосувати, та обіцяє винагороду.

– Демчук – не дурак. Він говорив: Ви працюйте, приводьте більше людей, буде винагорода. Але прямої вказівки робити кримінальні речі там немає. Якби це відео мало кримінальну складову, його б запустили раніше й одразу почали розслідування. А вони зробили просто піар-злив, як інструмент тиску, щоб вчинити скандал. Вироків там ніяких бути не може.

– «Батьківщина» розбиралася у цьому питанні? Розмова з Демчуком була?

– Демчук зараз взагалі невідомо де.

– Там і з депутатом райради від «Батьківщини» Петром Чорним та його російським паспортом теж цікава ситуація…

– Я його особисто не бачив. Та знаю, що у нього двічі був обшук. Мені розказували і його ситуацію. Він сам кримчанин. Жив у Криму, переїхав на материкову частину, а потім поїхав щось забрати, а його не випускали, сказали, що має неправильний український паспорт. В результаті довелося отримувати російський. Після чого виїхав з Криму і більше туди не повертався. Але ж паспорт у нього залишився.

– Можна ж було цей російський паспорт порвати, викинути, спалити.

– На його місці я б той паспорт з’їв. Взагалі кажуть, що цей документ існує як ідея – при обшуку його ніби не знайшли. Хай покажуть.

– Насправді ці сім мандатів суттєво конфігурацію у парламенті не змінюють. Чому була така боротьба?

– У коаліції, яка з кожним разом все тяжче стягує голоси за потрібні їй законопроекти, ситуація із голосуваннями – на межі. Зараз кожен «штик» – на вагу золота. Завдяки п’яти депутатам вони реально продовжать своє політичне існування. Ціною цього питання є декілька мільярдів корупційних доходів кожного місяця. Тому їм вигідно кидати чимало ресурсів, щоб отримати додаткову дельту.

Ще один момент. У «Батьківщини» – плюс два мандати. Це означає, що її потуга зросте на 10 відсотків.

– Офіційно від партій влади не пройшов ні один кандидат. Про що це свідчить?

– «У господина императора осталось два союзника – армия и флот». Тобто у влади залишилися два союзники – правоохоронні органи та гроші. Це два ресурси, завдяки яким вони й надалі будуть правити. Але у людей зараз така озлобленість, що вони нічого не сприймають – навіть постійні заяви про те, що йде боротьба з Путіним.

– Тобто причина не в тому, що висунули не тих кандидатів?

– А де їм взяти тих?! Та й навіщо?! Вони вже мають проблеми з тими ж Лещенком та Мустафою. Хіба такі ще потрібні?! Ні. Тому беруть таких, як Микитась.

– А Микитась пройшов.

– На його прикладі ми побачили «удар села по місту». Селу все одно, що Микитась знищує міста. Для них все одно, що таке незаконна забудова. Сприйняття таке: будують хату – це ж добре. А що Микитась наробив, бабусям було все одно. Вони – люди відповідальні: гроші взяли – пішли проголосували.

– Чому виборець не вчиться на своїх помилках і наступає на ті самі граблі?

– Тому що є загальна серйозна завіса цинізму, яка зводиться до сприйняття: Ви там всі однакові. Основний виборець, який робить всю «погоду» – це бабуся в селі. Вона – людина непогана, але не розуміє, що до чого. Тому оперує до вічних цінностей – грошей. Коли вони є, як совісна й відповідальна людина, вона йде і за них голосує.

– Як змінювати таке сприйняття?

– Поданням людям сигналів надії та сподівань, що влада може бути іншою. В цьому і полягає місія тих, хто може не скурвитися. Показувати, що дехто може уникати спокус і цікавитися владою, а не корупційними грошима.

– За останні два роки хіба не було можливості для такої демонстрації?

– Ні. За законами суспільного розвитку ці два роки були якраз такими, як мали бути. Повинна була піти контреволюція, реакція корупціонерів, олігархів, сепаратистів. Зараз саме проходимо її дно.

– На наступних виборах ми побачимо іншу картинку?

– Наступні вибори будуть або самою кризою, або після них почнеться не зовсім гарний процес. Із серії «давайте забувати про парламент, краще будемо розбиратися із Президентом».

– Ти говорив про те, що наступного року будуть дострокові парламентські вибори.

– Так. До них не так багато часу лишилося. Виборчий процес уже розпочався.

– Але провладні партії не налаштовані на вибори. Що не скажеш про Опозиційний блок, Радикальну партію та «Батьківщину» – тих, у кого рейтинг зростає.

– Але ж якщо парламент не буде працювати, то що далі?!

– Зараз він працює.

– Це не робота. Вони ж кнопкодавлять. Буде криза, яка спрацює на парламентські вибори.

Президент обіцяв мені забезпечити аеророзвідкою Авдіївку, але не зробив цього

– До речі, про кнопкодавство. Тебе після запуску дрона у Верховній Раді поза очі почали називати «Безпілотником». Багато критикували вчинок. Воно було того варте?

– Безумовно. Враховуючи таку ганебну ситуацію щодо персонального голосування, будь-яке волання про дрібне порушення порядку роботи парламенту незрівнянно з тим лихом, коли голосують не за себе. Це всі бачать. Я ще раз людям нагадав, що відбувається.

– Можна було це зробити, як практикується останні кілька років – за допомогою фотографій з ложі преси.

– Це вже не допомагає. Більше 150 фактів не персонального голосування зафільмовано, але нічого не змінюється. Доводиться таким чином діяти. Ц е була акція на привернення уваги, аніж на упередження. Весь час же дрони не будеш використовувати. До речі, ми думаємо над подальшими технічними діями. Але питання в тому, що, врешті-решт, Конституцію треба виконувати.

– Свого часу фракція «Удар» заблокувала трибуну з вимогою персонального голосування. Після того ситуація покращилася…

– Ми ж і так блокуємо трибуну. Насправді цинізм ситуації набагато глибший. Люди, котрі у минулому скликанні самі виступали проти кнопкодавства, нині фактично його покривають. Вони набагато менш совісні, аніж їхні попередники, регіонали. Ті були послідовними – не обіцяли своїм виборцям, що такого не буде. А в керівництві парламенту сьогодні є нікчемні флюгери.

– Кому належить ідея про запуск безпілотника?

– нашим депутатам, Олексію Рябчину та Альоні Шкрум.

– Чому їхню ідею втілював Луценко?

– По-перше, в мене теж давно була така ідея. По-друге, у мене є технічний потенціал і навички, тому реалізовував я. А що робити?! Я спочатку завалив Гройсмана, коли той був спікером, із заявами. Це було набагато смішніше, аніж те, що зробив зараз.

– Так не сміються, а засуджують.

– Розподіл був чітким: опозиція підтримала, влада засудила. Насправді треба зрозуміти, що ненависть до парламенту такого рівня, що мені краще здаватися інфантильним, аніж зливатися із масами. Тобто з тими негідниками, які прийшли до влади на крові, а зараз сидять і розказують, що я, як Ірина Геращенко казала, «проходимец». Вона навіть українського відповідника не знає.

А безпілотник я відправив в Авдіївку. Мені присилають фотографії, де він літає. Там якісна картинка. Солдати в захваті. Питання, чому я ходив десь місяць тому до Президента і особисто просив забезпечити аеророзвідкою Авдіївку. Він пообіцяв, але не зробив. Тому я був змушений за свій кошт спонсорувати купівлю дронів для тих, хто перебуває в найгарячіших точках. Ось «фотографія» ситуації в нашій державі. Люди гинуть, а ці сидять і тупо «пиляють» гроші.

– Що це за зустріч була з Президентом? Хто на ній був присутній?

– Я та Президент.

– Тобто ти запропонував Президенту зустрітися, й він погодився?

– Так. Це сталося не одномоментно. Я за тиждень до того зателефонував, записався на прийом. При зустрічі з сходу розказав про цю проблему безпілотників. Я й до того намагався пояснити цю ситуацію. Пашинський, наприклад, про неї дуже добре проінформований. А зараз що він у Фейсбуці пише? Мовляв, подивіться на цих популістів – запускають безпілотники, а я знаю, що потрібно для фронту. Якщо знаєш, то де вони?! Чому я, рядовий депутат, займаюся цим питанням?!

Тут є ще одна проблема. Бійці з фронту просять: Приїдь – навчи «літати». Бо немає ж, кому це зробити. Тобто армія навчанням не займається, техніку не надає, а мені розказують, що я – інфантильний депутат.

– Ми з тобою зачепили тему блокування трибуни. «Батьківщина» з Радикальною партією вдалися до цієї дії, вимагаючи ТСК по тарифах. Депутати із провладних фракцій зізнаються, що не проти її створення. Чому тоді не вдалося домовитися?

– Я не знаю. Певне, хтось із керівництва коаліції вперся і принципово не хоче розкривати суспільству структуру нового тарифу, який вони призначили. Цей тариф – історія двох-трьох визначних та впливових людей у владі. Хоча, можливо, рядові члени БПП розуміють, що він б’є і по їхньому особистому рейтингу.

– Що вони вам неофіційно говорили? Ясно ж, що ви спілкуєтеся. Зокрема і на цю тему.

– В мене не так багато людей, наближених до цієї теми… Говорили, в основному, те, що й ти – створили б комісію, нехай би працювала.

Хоча, припускаю, логіка така: якщо тема тарифів й надалі буде так звучати, це буде сильний удар. Певне, з цих міркувань вони й не хочуть. Сподіваюся, що вона сама якось «розсмокчеться», і люди звикнуть до нових нулів у платіжках.

– Минулої середи «Азов» разом із шахтарями проводили акцію протесту, виступаючи, в тому числі, проти підняття тарифів. Чому «Батьківщини» з ними не було?

– Не можу сказати, чому. Напевне, бо немає якоїсь координації. Бачу, що «Азов» бере на озброєння соціальні гасла. Це щось нове. Я раніше від них такого не чув…

– Вони теж налаштовуються на дострокові парламентські вибори.

– Те, що вони виходять з приводу економічних питань, для мене особисто було несподіванкою. Але взагалі я не бачу проблеми, чому б разом не вийти на акцію.

– Тобто восени це можливо?

– Звісно. Чому ні?!

В НАБУ витрачаються колосальні кошти на піар-агенції

– Ти був одним із перших, хто повідомив про те, що у підозрюваних у вбивстві Олеся Бузини Медведька та Поліщука силовики з медиками примусово взяли зразки ДНК. Якщо хлопці не винні, чому добровільно не здали аналізи?

– Я намагався у Фейсбуці це пояснити. Справа в тому, що вони як раз не відмовляються здавати аналізи на ДНК. Але у встановленому законом порядку має бути цілісна процедура, яка передбачає наявність об’єкту, з яким йде порівняння. У слідства сьогодні такі відсутні. Змив з машини показав, що там ДНК й близько немає. Все, що прокурори зараз мають – це медичні маски, які десь знайшли. На моє переконання, це пов’язки з Майдану, які міліцейська «сімка» забрала з КМДА, де були хлопці. Бо «війна» з ними ведеться з травня 2013 року – тоді за ними вже було полювання після інциденту з БРДМ…

– Але ж після того у нас відбулася зміна працівників міліції…

– Не відбулася. Паскал пішов лише півроку тому. Він був частиною тієї міліцейської «машини», яка займалася Майданом. У цій команді, де він був найбільш досвідченим, зрозуміло, яку роль відігравав. І от такий цікавий  збіг: від Авакова пішов Паскал, а слідство почало себе вести зовсім по-іншому.

– Як?

– З’явився шанс, що хлопців відпустять. Що, власне, і сталося.

– Тим більше незрозуміло, чому не здати аналізи, якщо є надія на неупередженість.

– У них вже раз аналізи взяли. Це вже було повторно. Щодо примусового забору до суду зверталися чотири рази. Але весь час були відмови, бо це було б незаконно. Я тоді заспокоївся. Думав, судова система нормально працює. Але потім був дозвіл спеціального судді, завдяки чому вже влаштували кордебалет.

– Ви з Парасюком взяли цю справу під контроль…

– Ще Олег Петренко з «Азову». Ми намагаємося контролювати цей процес, наскільки це можливо. Але позиція прокуратури в правовому плані зараз змінилася в гірший бік. Хлопці виконують всі вимоги слідчих. Можна було домовитися про забір аналізів. Але в прокуратурі ніхто цим займатися не хотів.

– Чим може закінчитися ця справа?

– Ти ж бачила, що було з Батею, засновником «Айдару». Якщо буде така ж історія, в Києві зберуться люди зі зброєю. Просто цих негідників ніхто терпіти більше не хоче. Набридло. До речі, по темі. Під’їжджає до мене в Лохвиці бабуся на велосипеді та каже: «Давайте я вам дам пиріжків з отрутою, щоб ви їх там усіх потруїли». Приблизно отакі настрої в суспільстві. Луценко їх у ситуації з Батею вловив – сказав, що справу треба дорозслідувати. Що це взагалі було?! Іди у відставку, якщо твої підлеглі неправильно розслідувані матеріали вносять до суду. Або звільняй когось. А вони просто сказали: «Мы ошиблись». Звичайно, приїхали 300 чоловік зі зброєю, того прокуратура передумала.

– Тепер кожне засідання суду у подібних справах буде так відбуватися?

– В тому й проблема, що все переводиться у рамки вулично-інформаційного правосуддя. А чому? Тому що досі нікого не посадили – жодного регіонала чи нинішнього корупціонера.

– Так, ніби намагаються. Нещодавно за колишнього регіонала Олександра Онищенка взялися…

– Зараз всі ці рухи НАБУ та прокуратури носять винятково піарницький характер. Виганяти Онищенка з країни почали ще до того, як пішло подання від НАБУ до Луценка. Тобто був такий витік інформації: «Онищенко, тікай!» От Корбан свого часу вирішив, що він сяде. Онищенко цього робити не збирався. Тому спочатку їх потролив, а потім втік.

– Коли створювали НАБУ, була велика підтримка суспільства. Всі погодилися з тим, що детективам треба платити нормальні зарплати, щоб не було корупційних спокус...

– До речі, з приводу зарплат. Міністри отримують по шість тисяч, а працівники НАБУ – по 60. Це маразм та нездатність керувати державою. Суспільству «насаджується»: навіщо їм платити – нехай крадуть.

– Чому ми не бачимо результатів роботи НАБУ?

– Це американська історія. Є величезне фінансування з боку уряду США на те, щоб створити такий орган. Що робиться з таким бюджетом у будь-які державі? Його намагаються вкрасти. Американці тут абсолютно схожі з рештою. Найкраще крадеться подалі від американських виборців – наприклад, в Україні. Тому ці кошти витрачаються неефективно. Я, до речі, в англомовних колонках намагаюся про це писати. Так от треба було відрапортувати, що НАБУ створено – о’кей, зробили. Але за цим фасадом має бути реально професійна служба. А концепції немає. Тому ті підходи, які там були закладені, та установки, які там даються, направлені на звіт перед Вашингтоном та піар перед нашим народом. Тому там витрачаються колосальні кошти на піар-агенції – освоюються мільйони доларів. А що буде на виході – нікого не цікавить. Оце проблема. Тому й результату ми не бачимо.

Насправді потрібно жорстке дотримання букви закону. Є КПК, закон про НАБУ – виконуйте. А вони вирішили працювати, як інші правоохоронні органи: Тут я виконую закон, тут – ні. Думаю, будемо чекати ще роки чотири-п’ять. Тоді НАБУ, можливо, запрацює.

– Чому саме через чотири-п’ять років?

– Є ж досвід Польщі, Румунії. Мало просто створити антикорупційний орган. Потрібно примусити, щоб він працював.

Але скажу й позитивне про НАБУ. Я – прибічник конкуренції. Є прокуратура, яка намагається показати, що вона бореться із корупцією. Бюро так само. Для держави це неприродно і ненормально, але в нинішній ситуації це добре. Бо немає однієї авторитарної структури. Тому я готовий допомагати НАБУ, але вимагатиму, щоб вони виконували закони. Так само й по прокуратурі.

– Конкуренція може призвести до війни, а вона – до знищення.

– Та ні, вони завжди домовляться. Зараз мають межі ненападу, намагаються балансувати. Там от в чому проблема? Спеціалізована антикорупційна прокуратура і НАБУ, фактично, одна структура. Це дуже погано. Їх треба було максимально розвести та дистанціювати. Бо САБ має спостерігати за НАБУ і бути противагою їхнім амбіціям. На жаль, Холодницький вже працює в руслі Ситника – фактично його одним із помічників в піар-сфері. Так не має бути.

Ігор Луценко, народний депутат від «Батьківщини». «Цензор.НЕТ», 27 липня 2916 року.