Непримітна сіра будівля у центрі столиці. На годиннику – вже за 8 вечора. З суворим поглядом і чашкою міцної кави нас зустрічає Костянтин Бондарєв. У кабінеті керівника вглядаємося у стоси паперів, поруч з документами – символіка партії Юлії Тимошенко – серце «Батьківщини», поза спиною політика – величезний жовто-блакитний стяг, у кабінеті – лише офісні меблі.
Ми вперто шукаємо традиційну чиновницьку атрибутику – шкіряні дивани, помпезні меблі, але це перший кабінет чиновника, де ми, на своє здивування, не знайшли навіть банальної позолоти.
Усе вказує на те, що розмова буде з не зовсім типовим політиком. Це робочий кабінет керівника Київської обласної організації партії «Батьківщина» Костянтина Бондарєва. Його ім’я добре відоме кожному представнику влади Київської області, а у багатьох, як подейкують, він викликає навіть професійний острах. А все через те, що у політичних колах його вважають ледь не хрещеним батьком усієї Київської області.
Він – політик з великим досвідом і значну частину свого життя віддав роботі саме на Київщині. З 2002 року був двічі обраний депутатом Київської обласної ради, починаючи з 2007 – депутат шостого і сьомого скликань від партії «Батьківщина» вже у Верховній Раді. За ці роки він пройшов усі етапи політичної еволюції, був активним учасником двох революцій у країні. Сьогодні ж займається партійною роботою у області.
Сам Костянтин Бондарєв запевняє, що навіть Партія регіонів «відпочиває» у порівнянні з тим, що сьогодні відбувається в органах як центральної, так і місцевої влади.
Ви людина, яка фактично, знаходиться в епіцентрі усіх політичних процесів. Що змінилося з поваленням режиму Партії регіонів «у серці» місцевих територіальних громад?
– Згадаємо вибори в ОТГ, які відбулися у жовтні 2017 року в Київській області: тоді ще ми побачили вибори, які можна назвати чесними, на скільки велику підтримку в області здобула партія «Батьківщина» – 47 %! Як би це смішно сьогодні не звучало, навіть жоден кандидат від президентської партії – БПП – не пройшов тоді у депутатський корпус Київщини.
А от останні вибори в ОТГ в області (грудень, 2017р.) продемонстрували нам повну реінкарнацію старої системи управлінців-фальсифікаторів. Була організація системного підкупу виборців, було абсолютно все: роздача по 500 гривень за голос, розвезення цукру мішками по будинках, «солодким» підкуповували і членів виборчої комісії.
А чого лише коштувала щоденна присутність губернатора та його заступників у цих територіальних громадах, які те й робили, що домовлялися з місцевими елітами, залучаючи колишніх представників Партії регіонів.
Результат – узгодження кандидатів по округах і на голів ОТГ, яке проходило на Банковій за участі прокурорів, керівників СБУ і представників Адміністрації Президента. Окремі розмови проходили на Банковій і з тими, хто хотів балотуватися від інших політичних сил, зокрема, і від нашої, від «Батьківщини».
Київська область – це полігон для Банкової, де вже проходять випробовування масових фальсифікацій на майбутніх президентських виборах
– Тобто нічого не змінилося?
– Чому ж не змінилося? Технології виборчих фальсифікацій навіть значно вдосконалились. Ці вибори я впевнено можу назвати таким собі полігоном для випробування Банкової усіх механізмів для подальшого формування масштабної фальсифікації на майбутніх президентських виборах, які відбудуться в березні 2019 року.
Тому наразі ми бачимо, що вибори в ОТГ є пріоритетом для влади. А найцікавіше – це повернення усієї когорти команди Януковича на місця.
Наразі відновлюється сітка, якою скуповували безпосередньо голоси виборців у 2010-2012 роках. Тобто повертаються не лише методи банди Януковича, які виключали можливість проведення демократичних виборів, а й особи, які безпосередньо здійснювали стратегію фальсифікації виборів.
Менеджмент Партії регіонів стає знову затребуваним з боку режиму Порошенка. Приклади – на поверхні. Згадати лише новоявлених мерів: Руслан Майструк – обраний очільником Тетієва; кандидат на посаду мера Узина від президентської партії – скандальний Олександр Охріменко; в.о. очільника Яготинського району – Ольга Рудніцька, яка в часи Януковича обіймала посаду заступника голови РДА; голова Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад – Микола Фурсенко… І ще купа прикладів колишніх регіоналів, які миттю стали патріотичними «порошенківцями».
Сьогодні реальні центри прийняття рішення у Київській області – зміщені. Зокрема, люди, які завжди були почесними представниками Партії регіонів, а також проходили у парламент від цієї політичної сили, які двома руками голосували за диктаторські закони 16 січня, – сьогодні впливають на багато процесів.
Тому говорити про якісь реальні реформи, результатом яких було б покращення життя пересічного громадянина, про нові обличчя і нові ідеї, сьогодні, на жаль, не доводиться. І я впевнений: це люди відчувають щоденно на якості свого життя.
На Київщині панує анархія в системі управління
– Вас часто називають тіньовим керівником облради, мовляв, через Вас можна вирішити все..
– Давайте розберемося, хто чим має займатися. На сьогоднішній день я визначив пріоритетом своєї політичної діяльності розбудову партії Юлії Тимошенко.
Мушу наголосити: саме партії несуть відповідальність у радах за депутатів, а депутати, зі свого боку, повинні працювати на благо тих громад, які їх обирають.
До того ж, виконавча влада – це не конкурент для депутатського корпусу! Виконавча влада, це «організм» який забезпечує життєдіяльність окремих територій, відповідає за покращення життя мешканців, їх благополуччя та достаток, справедливий та раціональний розподіл фінансових та матеріальних ресурсів. Саме цього сьогодні дуже бракує Київщині!
Наше головне завдання – сформувати чітку роботу, щоб кожен займався діяльністю, за яку йому платять гроші платників податків.
Тому моя головна мета – спробувати вибудувати з цієї анархії, яка існує на сьогоднішній день, працюючу систему виконавчої влади.
– Що саме Ви маєте на увазі, коли застосовуєте термін «анархія» в системі управління?
– Насамперед хочу звернути увагу: це перший рік з часів незалежної України, коли відсоток виконання розхідної частини бюджету на кінець року становить приблизно 42% , на обласних казначейських рахунках залишаються близько 2,4 млрд. грн. перехідних залишків, а на місцях – ще близько 3 млрд. грн. Тобто, загалом по області неефективно використаних коштів – близько 5,4 млрд. грн.
Перехідні залишки – це кошти, ресурси області, які не були використані в поточному році та, відповідно, не були повернені мешканцям у вигляді послуг, благ та преференцій.
Звідки ж беруться ці кошти? Протягом року до бюджету області надходять гроші від платників податків, субвенції з державного бюджету.
Ці гроші у 2017 році мали бути направлені для реконструкції доріг, відкриття нових шкіл, садочків, лікарень,для ремонту існуючих закладів освіти, а не мали акумулюватися на казначейських рахунках.
Слід зазначити, що накопичення цих залишків – це результат ручного та недолугого управління фінансами виконавчою владою. Кошти місцевого бюджету повинні знаходитися в постійному русі та працювати на благо мешканців Київщини, а не залишатися на рахунках місцевих бюджетів та знецінюватися внаслідок колосальної та стрімкої девальвації національної валюти!
До прикладу, цього року на фінансування ремонту доріг було виділено рекордну суму – близько 12 мільярдів гривень! З них на фінансування програми будівництва, реконструкції та ремонту об’єктів інфраструктури Київської області було виділено більше 472 мільйонів гривень.
Яке щастя! Так от, це «щастя» виконано на 50,81% ганебних відсотків, і це лише один з прикладів. Подивіться на звіт з освоєння бюджетних коштів за 2017 рік у Київській області: у звіті половина показників – одні нулі!
До прикладу: Департамент містобудування і архітектури, виділено більше 3 мільйонів гривень, освоєно – 0%, Департамент агропромислового розвитку, виділено більше 40 мільйонів гривень, використали – 0%, Департаменту соціального захисту населення, тільки уявіть, виділено майже 33 мільйони гривень, освоєно якихось 6,2 %!
Тобто держава виділяє кошти на будівництво, скажімо, школи, або ремонту лікарні, а місцева влада просто ці гроші не реалізовує! Це нонсенс! Про що це говорить? Про повну безвідповідальність і халатність виконавчої влади. Зокрема, це стосується департаментів Київської обласної державної адміністрації.
Нема конфлікту між Київською обласною державною адміністрацією та облрадою, є повна недієздатність менеджменту адміністрації
– Низький показник виконання бюджету 2017 року напряму залежить від небажання та блокування виконавчою владою ініціатив та програм політичних конкурентів?
– Сьогодні багато говорять про конфлікт між Київською обласною державною адміністрацією та облрадою. Конфлікту, насправді, немає, є повна недієздатність менеджменту адміністрації реалізовувати стратегію, яка запропонована ними ж самими.
Мешканців Київщини інформують про «боротьбу з корупцією у Київській області». Ця популістська антикорупційна діяльність стає ширмою для неспроможності вчасно та якісно проводити тендери і просто банально виконувати свою роботу, а в результаті це все не дозволяє мешканцям Київщини отримувати блага у вигляді об’єктів, доріг, шкіл, садочків, освітлення та всього іншого.
Насправді, механізм формування, прийняття і реалізації програм чітко визначений. Виконавча влада, тобто Київська облдерждміністрація, формує певну ідею соціально-економічного розвитку області. Після цього формується видаткова частина бюджету області і вже як офіційний документ – реєструється і подається до обласної ради. Депутати на сесії затверджують ці ініціативи адміністрації КОДА, а в подальшому – в рамках депутатського контролю стежать за їх виконанням.
Рішення, які ухвалила Київська обласна рада, передаються до Київської обласної державної адміністрації, і з цього моменту освоєння коштів та реалізація проектів є виключною відповідальністю структурних підрозділів обладміністрації, на які ця функція покладена.
Джерелом корупції в Україні є виконавча влада, а не самоврядна
– Тобто питати, перш за все, потрібно з низу вверх – від розпорядників самих коштів і далі по вертикалі?
– Так було завжди: президентська вертикаль, від Адміністрації Президента до призначених представників на місцях, завжди відповідала за освоєння бюджетних коштів. Я переконаний, що згодом в рамках ідеї децентралізації за освоєння коштів платників податків мають нести відповідальність обрані народом депутати, через сформовані обласні виконкоми.
Тоді з’являється відповідальність за використання бюджетних коштів. Бо депутат, якого обрав народ, приймає рішення для відповідної громади і відповідає за його втілення у конкретні блага, а вже потім мешканці самі визначаються і дають оцінку щодо ефективності його роботи на виборах. Але на сьогодні це лише плани на майбутнє, наразі освоєнням бюджетних коштів займається виконавча влада.
Тому очевидним є, що джерелом корупції є виконавча влада, а не самоврядна.
– Враховуючи Ваш досвід в парламенті, в чому ви вбачаєте співпрацю місцевої влади з парламентом, Кабміном та Адміністрацією Президента?
– Мене свого часу дуже тішило створення групи «Київщина» у Верховній Раді, але за два роки я так і не зрозумів сенсу її існування.
Головна ж функція народного депутата – це законотворчість, так само, як і захист наших громадян від свавілля чиновників і силовиків.
Завдання мажоритарних депутатів – ще й економічний захист тієї території, від якої він обраний, через залучення додаткових коштів, цільових субвенцій та стабілізаційних дотацій. Наприклад, коли на цій території відбувається якесь свавілля з боку чиновників або силовиків.
Тут згадаємо тиск і безпідставні листи начальника Головного управління СБУ м. Києва та Київської області. Вони, зокрема, привели до того, що деякі об’єкти соціальної інфраструктури в області не були побудовані, а програми – не реалізовані на загальну суму понад 300 млн. гривень. І це мало б викликати як мінімум занепокоєння у депутатів групи «Київщини», які мають опікуватися розвитком області.
Я не побачив у цієї групи жодних законодавчих ініціатив, як, наприклад, ініціатива щодо ухвалення закону про врегулювання процедури імпічменту або підтримку інших ініціатив облради щодо змін діючого законодавства, звернення про які неодноразово приймалися на сесіях.
– Ви згадали про ініціативу депутатського корпусу обласної ради щодо законодавчого врегулювання процедури усунення з поста Президента України в порядку імпічменту. Чи надійшла відповідь на це звернення?
– Так, ми отримали відповідь у вигляді безпрецедентного тиску з боку СБУ у м. Києві та Київській області, прокуратури області, чисельних сфальшованих кримінальних проваджень, обшуків, вручених не обґрунтованих підозр та постійних допитів. Розумію, що це ще не кінець…
– Все ж таки, якою Ви бачите функцію Кабміну та Адміністрації Президента в розвитку області?
– Функція одна – забезпечення фінансовим ресурсом задля розвитку області. Але для цього має бути системна робота голови ОДА щодо залучення цих коштів.
Переконлива позиція та обґрунтована потреба – це важелі впливу, які має задіяти губернатор, щоб область отримала всі можливі цільові субвенції і дотації.
На жаль, проаналізувавши бюджет 2017 року в частині реалізації Кабміном програм фінансової підтримки регіонів, бачимо, що Київська область опинилася на останніх місця у питанні залучення цих коштів.
Державні органи повинні виконувати свої безпосередні функції, а не політичні замовлення
– На Вашу думку, що наразі потрібно зробити, аби вирішити цю проблему?
Потрібно змусити відповідні органи виконувати винятково свої функції. Це чіткий механізм, який, на жаль сьогодні не працює. Саме тому я прийняв для себе рішення – займатися партійною діяльністю у нашій «Батьківщині» разом з Юлією Тимошенко. Моя мета – змусити цей механізм функціонувати.
Суди повинні виносити неупереджені рішення. Депутати парламенту мають формувати нормальне законодавче поле для розвитку демократичного суспільства. Губернатор повинен нести відповідальність за реалізацію програм розвитку області та пошуку фінансового ресурсу для їх наповнення. Депутати місцевих рад мусять відстоювати інтереси тих виборців, які їх делегували. Силовики зобов’язані забезпечувати порядок, безпеку і беззастережне виконання закону на тій території, де вони працюють, а не займається партійними «розбірками» та виконанням замовлень на знищення політичних опонентів.
А головне – громадяни для цього повинні критично ставиться до влади і відповідально до свого вибору.
Суспільство має визначиться, де ж починається корупція. В кабінеті Президента, у Верховній Раді чи в Кабінеті Міністрів вона вже досягає свого апогею. А починається корупція в той момент, коли виборець бере гроші, цукор та інші матеріальні цінності за голосування під час виборів.
А ганебні фальсифікації влади пояснити просто – це страх. Партія «Батьківщина» та наш лідер Юлія Тимошенко сьогодні мають найвищий рівень підтримки по всій Україні загалом і в Київській області, зокрема. Тому наша мета зараз – зовсім не агітувати, а законно захистити нашу перемогу.
«Солодких виборів» не буде…
Розмовляла Анастасія Галич, 5 грудня 2017р.
