Війна в Україні триває. Та багато хто з українців у мирній Україні згадує про це лише під час перегляду новин.
При цьому абсолютно не задумуючись, яка ціна цього миру, що війна не скінчилась і вона зовсім поряд. Особливо гостро це відчуваєш, коли потрапляєш у військовий госпіталь, де лежать сотні поранених військових.
Вони не люблять слова герой і кажуть: так мала б зробити кожна порядна людина.
Такою Людиною є й Юрій Анатолійович – наш однопартієць і керівник Турійського партосередку «Батьківщини». Не можу про нього не написати, бо саме на таких людях тримається Україна.
Здобувши важке поранення в ногу на передовій, Юрій Анатолійович із оптимізмом дивиться у завтрашній день і каже, що після одужання повернеться на фронт, що б це йому не коштувало.
Для нього війна не закінчиться доти, доки Україна не здобуде перемогу.
Був приємно вражений ще однією зустріччю під час відвідин Юрія Анатолійовича у Київському військовому госпіталі разом із головою Волинської «Батьківщини» Андрієм Козюрою.
У палату зайшла жіночка пенсійного віку, яка скромно представилась волонтером Світланою Сергіївною. Почали говорити. З’ясувалось, що ця жінка вже 4 роки – двічі у тиждень – приходить у госпіталь, аби підтримати наших хлопців і допомогти їм, чим може. А також, що вона вже 10 років є членом «Батьківщини».
Розповіла, що до війни дуже сильно хворіла, бігала з аптеки у аптеку, аби зекономити на ліках, а коли стала займатись волонтерством, забула про аптеки.
«Не знаю, але є якась сила. Я постійно жертвую, допомагаю – і мені вистачає. Інколи приходжу до таких зранених, вийду в коридор, поплачу і знову йду, бо їм треба позитив», зізналась вона.
Іван Крулько, народний депутат, заступник Голови партії «Батьківщина», Українська правда. Блоги, 3 травня 2018р.
