Енергоефективність допоможе Україні не залежати від продавців газу.
Як депутати зважилися на введення воєнного стану і чому вирішили змінити термін його дії, як введення надзвичайного становища в країні вплине на вибори, а також про те, чому постійно ростуть тарифи і зменшується сума, що виділяється на субсидії громадянам, в інтерв’ю «Апострофу» розповів народний депутат від фракції «Батьківщина» Іван Крулько.
– Як назбирались голоси за введення воєнного стану в Україні? Адже більшість депутатів були незадоволені озвученими умовами і не мали на руках остаточного указу президента?
– Україна вперше за свою історію зіткнулася з введенням воєнного стану. Тому, безумовно, ситуація була неоднозначною і надзвичайно напруженою. Ми чудово розуміли всі наслідки такого кроку, більше того, «Батьківщина» вважала, що в 2014 році, коли почалася агресія Російської Федерації на Донбасі, анексія Криму, були всі правові підстави для ведення воєнного стану на частині території України. На жаль, цього, тоді не зробили. Якби тоді ввели воєнний стан, очевидно, вся економіка б працювала, щоб підвищити обороноздатність та захистити територіальну цілісність України.
Весь час президенства Петра Порошенка, який добігає кінця, питання воєнного стану не порушувалось. Більше того, президент кілька разів публічно заявляв, він не вводитиме воєнний стан. І тут, за чотири місяці до виборів, він змінює думку і вносить таке рішення, яке стало наслідком ескалації ситуації в Азовському морі і затримки наших трьох кораблів. Але до цього були ситуації більш драматичніші у нашій новітній історії – анексія Криму, Іловайськ, Дебальцеве тощо.
Багато журналістів й експертів пов’язували це не з бажанням забезпечити територіальну цілісність України, а з бажанням якраз утриматися при владі.
Власне, у парламенті ми побачили небезпечні тенденції. Перша і ключова була у тому, що президент не хотів збирати голів фракцій, радитися з ними із такого серйозного питання. Хоча це треба було зробити напередодні засідання РНБО.
Але це не було зроблено ні тоді, ні перед засіданням ВРУ. Зрозуміло, це всіх обурило. Фракції хотіли вийти з консолідованим документом. У стані війни треба об’єднувати і мобілізовувати всіх, адже країна стоїть перед загрозою ворога. Президент цього не зробив! Мотиви були зовсім інші.
Насправді «Батьківщина» вимагала, в першу чергу, щоб цей документ відповідав Конституції. По-друге, щоб питання воєнного стану стосувалося підвищення обороноздатності, а не порушення прав громадян. По-третє, ми хотіли зробити все, щоб воєнний стан був введений на розумний період і на відповідних територіях, де є реальна необхідність. Тому ми як «Батьківщина» домагалася перерви, щоб усі ці питання обговорити. Ми вимагали від президента кілька речей, а саме: скорочення терміну до 30 днів, щоб не обмежувались права громадян, де немає такої необхідності і, щоб Україна не скочувалась до диктатури.
У результаті: ми добилися скорочення терміну до 30 днів. Президент публічно заявив, що жодного обмеження прав громадян не буде. А воєнний стан оголосили тільки на тих територіях, де це вкрай необхідно – це Чорне море, Азов, Придністров’я, 10 областей. Хоча, насправді, можна було обмежитись Луганською та Донецькою областями і прилеглими територіями до Азовського моря. Я вважаю, що парламент у черговий раз і в ключовий момент історії країни не дав можливості «витерти об демократію ноги».
– Подейкували, що Порошенко легко пішов на зміну умов, тому що йому головне було ввести воєнний стан, змінити інформаційне поле перед виборами.
– Уся трагедія полягає в тому, що будь-які дії спрямовані не на те, щоб реально боротись з ворогом, а на те, щоб змінити інформаційне поле, відсотки, ще щось… Від Росії можна чекати чого завгодно, але я вважаю, що це трагедія в країні, якщо президент керується такими категоріями. Завжди треба оцінювати реальну обстановку і прораховувати всі ризики. Ми розглядаємо питання воєнного стану, а в цей час курс долара росте до 30 грн/дол., в обмінниках тільки встигали міняти цифри. Обвалюються акції українських підприємств, економіку починає трусити, інвестори перестають вкладати гроші навіть ті, які вже запланували вкласти в українську економіку, а це впливає на все. Більше того, якщо мета президента підвищення обороноздатності і опір ворогу – нема питань, але якщо мета – це підвищення рейтингів, то я вважаю, що це цинізм найвищої марки.
– Згідно з воєнним станом має бути переглянутий бюджет країни? Чи будуть внесені якісь зміни, наприклад, в оборонну частину?
– Я не думаю, що зараз буде переглядатись бюджет. Принаймні, таких пропозицій не було. Ми, поки що живемо в 2018 році, і є всі призначення і видатки на оборону. У бюджеті на наступний рік закладено чималі кошти – понад 20% бюджету видаткової частини на оборону. Це найбільша стаття витрат з усіх. Якщо будуть необхідні додаткові кошти, то не думаю, що хтось буде стояти осторонь.
– Чи вірите ви в те, що після 30 днів воєнного стану, буде пропозиція його продовжити? І чи підтримає ще раз таке рішення парламент?
– Якщо умови будуть такі, як і зараз, то парламент навряд чи це підтримає. Більше того, я вважаю, що депутати вимагатимуть звіту особисто президента і всіх ініціаторів, що за ці 30 днів змінилося, як посилено обороноздатність Української держави і чи є зрушення у питанні відновлення територіальної цілісності.
– Чи почуємо ми найближчим часом про конкретні засоби впливу на Росію?
– Щоб у сучасному світі ефективно протидіяти загрозам військового характеру, нам потрібно дуже швидко переоснащувати свої Збройні сили. Те, що за останні роки українська армія повністю переоснащена, не зовсім відповідає дійсності. Деякі речі зроблені, але нам потрібна авіація, яку можуть надати тільки США, протиракетна оборона, яка є найбільш ефективним засобом стримування агресора, переоснащення Військово-морських сил. Вважаю, що треба посилити зусилля української дипломатії, президент відповідає за зовнішню політику, з тим, щоб наші союзники надали нам практичну допомогу проти дій агресора.
– Як вважаєте, чи можливе проведення виборів в ОТГ 23 грудня, попри воєнний стан?
– Стаття 19 ч. 1 Закону «Про воєнний стан» передбачає заборону проведення виборів під час дії воєнного стану. Тобто проведення цих виборів – під великим питанням. Потрібен окремий закон, щоб розблокувати вибори в ОТГ.
– Якщо все ж таки це була частина технології, чи варто було Верховній Раді поспішати і приймати цей закон?
– Час був обмежений 48 годинами. Парламент не може у ситуації воєнного стану бути бездіяльним. Те, що він зібрався у понеділок, на мою думку, правильно. Тим паче, зібрались всі фракції. Я не стверджував, що це була якась технологія. Я говорив, що є експерти і середовище, яке вважає так. Хочу сказати одну важливу річ: я категорично проти того, щоб президент України навіть подумав, що можна “гратися” з такими питаннями. Питання війни і миру не може бути темою політичних спекуляцій, воно країну ставить під загрозу.
– Через цей конфлікт склалася складна ситуація в портах Бердянська і Маріуполя. В експертному середовищі говорять, що через це може бути недоотримання валютної виручки на 7-10%. Чи вплине це якось на бюджет-2019?
– Звичайно, вплине. Це вплине на економічну ситуацію в країні. У міжнародні суди має бути подано позов до РФ, через те, що саме її дії призвели до фактичної блокади українських портів – і, відповідно, Україна не отримає прибуток. Тобто це збитки, які нам завдані Російською Федерацією.
– Ощадбанк відсудив у РФ 1,3 мільярди доларів за збитки в Криму. У Росії з цим не погодилися. Очевидно, що така ж реакція буде й на інші рішення. Як думаєте, побачимо ми ці гроші?
– Я вважаю, що Росія рано чи пізно, але заплатить сповна за свою безглузду затію, яку вчинила у центрі Європи з Україною. І неважливо, при якому президенті – Путіну чи комусь іншому.
– У Києві комунальні тарифи будуть зростати на 27%. Чому тарифи ростуть? Наскільки це обґрунтовано?
– За два роки ціна на воду та водопостачання зросла в чотири рази. Це неадекватне зростання по відношенню до платоспроможності киян. На жаль, у питаннях тарифів київська влада керується не інтересами киян, які її обирали, а інтересами постачальника послуг. Вона готова давати з київського бюджету у статутний капітал постачальника по два мільярди, щоб він міг більше згенерувати теплової енергії – і відповідно більше заробити. Натомість кияни мають непідйомні тарифи та неякісні послуги.
Це треба змінити. «Батьківщина» пропонує модель, успішно реалізовану, зокрема, у Варшаві. Там у кожному будинку на кошти міського бюджету були встановлені індивідуальні теплові пункти (ІТП). Як наслідок, суми у платіжках скоротились у 1,5-2 рази.
Це недешева річ. На це треба 2-3 мільярди гривень. Але в Києва такі гроші є. Саме тому «Батьківщина» ініціює запуск спеціальної програми у Києві з обладнання у кожному будинку ІТП. Такий крок показав би, що влада думає про інтереси споживача.
Друге, є постанова, яка зареєстрована у парламенті, про мораторій на підвищення тарифи. Я вважаю, що вона стане актуальною ще більше в умовах того, що президентом введено воєнний стан.
– А як можна ввести мораторій, якщо підвищення ціни на газ – це умова МВФ?
– Відповідно до Конституції надра належать народу України, і народ повинен купувати газ внутрішнього видобутку за справедливою ціною. Щодо співпраці з МВФ, то балансувати держбюджет треба не підвищенням ціни на газ, а іншими фінансовими інструментами.
До речі, чотири роки нам розповідали про те, що не можна вводити воєнний стан через МВФ. Як зараз з’ясувалось, усе можна, якщо є політична воля.
– Чи вистачить коштів, закладених на субсидію у наступному році?
– На субсидію закладено на 16 мільярдів менше, ніж у поточному році. За підвищення тарифів, зрозуміло, цих коштів на всіх, хто має право на субсидію, не вистачить. Тому, очевидно, що кількість отримувачів субсидії зменшать. Тобто людям просто не заплатять.
Це стане «холодним душем» для українців, в яких почався опалювальний сезон.
Взагалі питання тарифів – це ключове питання, яке мала вирішувати влада, коли готувався бюджет. Але воно залишилось не вирішеним.
Найтрагічніше, що на наступний рік передбачили мізерні кошти на енергоефективність і енергозбереження. Тоді як держава мала б думати про те, як зменшити споживання газу. Адже за меншого споживання суми у платіжках були б менші, та й газу внутрішнього видобутку вистачало б і для бізнесу, і для потреб населення. Відповідно, не треба було б закуповувати дорогий імпортний газ.
Екатерина Шумило, «Апостроф», 5 грудня 2018 року
