За даними Світового банку, країни, які долають корупцію, можуть збільшити свій щорічний бюджет до 500%. Прикро, але за три роки після Революції Гідності Україна так і не показала прогресу в цьому питанні.
І навіть більше: за даними Transparency International, стала найкорумпованішою державою в Європі, посівши у світовому рейтингу 131-е (!) місце з 176 позицій по-сусідству з Іраном, Непалом.
По інвестклімату «б’є» більше, ніж війна
Поки українська влада в міжнародних ЗМІ розповідає про «блискучу» боротьбу з корупцією, добре обізнаний Захід чим далі, тим наполегливіше вимагає конкретних результатів, а не лише порожніх балачок.
Зокрема, моніторинговий комітет ПАРЄ у січні 2017-го резюмував, що жоден з гучних корупційних скандалів в Україні так і не завершився належним судовим вироком для корупціонерів. А «розгалужена» корупція в Україні лишається однією з головних її проблем через надто повільні темпи і обмежені результати боротьби.
За даними індексу інвестиційної привабливості Європейської бізнес-асоціації, в Україні критичний рівень корупції. Так вважають 75% опитаних підприємців. При цьому посли іноземних держав в Україні зазначають, що корупція шкодить нашому інвестклімату навіть більше, ніж війна.
«Немає сенсу боротися за тіло держави, зокрема на Донбасі, якщо вона загубить свою душу через корупцію». Цю заяву в квітні зробив державний секретар США Рекс Тіллерсон. А вже в липні це послання повторив його заступник – Вільям Браунфілд, наголосивши, що США підтримуватимуть Україну, якщо побачать достатні зусилля у цій боротьбі.
Показовими були й нещодавні заяви генсека НАТО Єнса Столтенберґа та президента Єврокомісії Жан-Клода Юнкера, які дали пряму і чітку вказівку владі: євроатлантична та європейська інтеграція України не відбудуться, якщо не буде подолана корупція. Не кажучи вже про те, що нам марно сподіватися на «план Маршалла», списання боргів, як це було у Польщі, чи українське «економічне диво» за такого рівня корупції на найвищому рівні.
Незалежний суд не вигідний президентові
На жаль, корупція не є якимось ефемерним явищем. Це те, з чим українці стикаються ледь не щодня у школах, лікарнях, вишах, судах тощо. І, на жаль, подолати її без жорсткої громадської позиції, політичної волі, насамперед президента, та судової реформи не вдасться.
Проте влада боїться незалежного суду. Тому у Банкової своє бачення концепції нового суду, який розглядатиме корупційні справи у вищих ешелонах влади, і воно кардинально розходиться із проектом громадянського суспільства. Адміністрація президента вкотре намагається «зліпити» ручний суд, пропонуючи створення «антикорупційних палат». І стверджуючи, що це позиція ЄС. Хоча насправді це ніщо інше, як саботаж і введення людей в оману.
Днями голова представництва ЄС в Україні Х’юг Мінґареллі публічно спростував це, підтвердивши незмінність позиції Євросоюзу: «Ми й далі наголошуємо на потребі створення незалежного, ефективного судового органу з необхідними повноваженнями та необхідними ресурсами для боротьби з корупцією. Ми закликаємо до прозорого та незалежного процесу створення цього органу та відбору спеціалізованих суддів».
П’ять фактів мегакорупції
Банковій вигідно мати свій суд, повністю залежний від президента. Адже за «ручного суду» результат відомий наперед. Це дуже добре показала «тарифна справа» і затягування її Окружним судом міста Києва. В цій справі, яку подавала Юлія Тимошенко і команда «Батьківщини», так званий суд не виніс жодного рішення. Її банально відклали у довгу шухляду, дочекавшись завершення повноважень трьох суддів.
Насправді ж, якби справа розглядалась за законом, то достатньо було лише одного аргументу: Кабмін не мав права встановлювати ціну на газ для населення у розмірі 6879 грн за тисячу кубометрів. Бо це суперечить закону «Про ринок природного газу» і є прерогативою регулятора – НКРЕКП.
Більше того, тарифоутворення відбулося не прозоро і не обґрунтовано, без фінплану та інвестиційної програми ПАТ «Укргазвидобування». За підрахунками експертів, нова ціна в 17,5 раза перевищила ціну «блакитного палива» власного видобутку.
У результаті лише за минулий рік населення переплатило за комуналку 70 (!) млрд грн, які олігархи та чиновники у вигляді надприбутків поклали собі до кишені.
Не кажучи вже про те, що тарифи не відповідали рівню доходів громадян, а це є ключовою вимогою закону до формування тарифної політики в Україні. Як і про те, що в Україні відсутній ринок газу як такий, а є монополіст, тож у населення немає вибору, де купувати газ.
Другим топ-фактом прихованої корупції була так звана схема «Роттердам плюс», за якої вугілля завозилося до України контрабандою з окупованої території за ціною на біржі у Роттердамі та з вартістю доставки з Голландії до нас. Внаслідок цього українці переплатили близько 10 млрд грн. За відвертим зізнанням керівника НКРЕКП Дмитра Вовка, регулятор заклав «чайові» у ціну енергоносіїв. Для кого – невідомо, проте здогадатися не складно. Адже лише за 2016 рік статки Ахметова зросли з $2,3 млрд до $4,6 млрд, що дозволило йому піднятися із 771-го на 359-те місце в рейтингу
«Форбс».
Третім фактом мегакорупції є закупівля ДП «Укргазвидобування» трьох компресорів для «Львівгазвидобування» на 270 млн грн. Унікальність цієї оборудки полягає у тому, що переможцем торгів стала нікому не відома румунська фірма S.C. EURO GAS SYSTEMS S.R.L., яка спеціалізується на упаковці компресорів, а не на їхньому виготовленні чи збиранні! Більше того, ця ж компанія була задіяна і в попередніх закупівлях під час модернізації газотранспортної системи.
Четвертий факт мегакорупції – діяльність голови Нацбанку, яка брала безпосередню участь у банкрутуванні фінустанов і рефінансі. Постраждалі вкладники зібрали весь фактаж щодо її злодіянь у банківській сфері. На їхнє прохання «Батьківщина» та лідер партії Юлія Тимошенко подали заяву до Національного антикорупційного бюро. За цим фактом НАБУ розслідує кримінальну справу.
Результати діяльності Гонтаревої на посаді голови НБУ катастрофічні: через знищення 83 банків громадяни України втратили понад 443 млрд грн, а згодом Фонд гарантування вкладів фізосіб, який теж очолює друг президента, оцінив ці вклади у 99 млрд грн.
І, нарешті, п’ятий факт – корупція на війні. На жаль, поки наші хлопці гинуть в АТО, захищаючи Україну, генерали в кабінетах продовжують заробляти на війні та оборонці. Завдяки грифу «таємно» через підставні фірми й документи закуповується стара техніка чи деталі до неї. Приміром, як було на Львівському бронетанковому заводі з придбанням 40 старих двигунів до танків за цінами нових для потреб Збройних сил України на 28,2 млн грн. Чи з Міноборони, яке на 12 млн грн закупило для АТО свої ж парашути 1942 (!) року випуску.
Здавалося б, лише п’ять фактів мегакорупції, а втрати населення і держави на цих оборудках є колосальними – сотні мільярдів гривень. І примітно, що в усіх справах задіяні «любі друзі» президента. А влада і далі продовжує переконувати Захід, що робить усе можливе, аби подолати корупцію, і розповідає про «блискучі» успіхи, яких насправді немає…
Іван Крулько, народний депутат від «Батьківщини», Вечірні Вісті, 24 липня 2017р.
