«Нації вмирають не від інфаркту, спочатку їм відбирає мову», – Ліна Костенко.
Тисячі мов щезли зі світового простору, не зазнавши таких жорстоких випробувань, які випали на долю української.
Понад 200 років наша мова не мала свого політичного даху. Її цілеспрямовано нищили. Спочатку забороняли відкрито – циркулярами та різного роду указами. За неї розстрілювали, за неї принижували, за неї садили за грати.
А згодом, уже за незалежності України, замість того, аби , її, «скривджену», підтримати, українську мову й далі намагались усіляко «добивати». У тому числі, здійснюючи тотальну русифікацію інформаційного простору і розповсюджуючи міфи про утиски російської мови в Україні.
Хтозна, може, якби ще на початку відродження незалежної України був ухвалений закон «Про державну мову», ми б не мали гібридної війни сьогодні, яку розв’язав проти нас Кремль.
Адже мова для українця – це зброя на посилення нації, патріотизму та власної державності, якої так боїться наш агресор!
Будьмо мудрими! Говорімо українською!
З Днем української мови та писемності!
P.S. Блог, написаний у січні, нагадав мені, як торік ухвалювався закон «Про державну мову».
Іван Крулько, народний депутат від «Батьківщини», Facebook, 9 листопада 2017р.
