Ситуація на території Криму і Севастополя рівнозначна міжнародному збройному конфлікту між Україною й Росією, йдеться у звіті попереднього розслідування, підготовленого прокурором Міжнародного кримінального суду в Гаазі Фату Бенсудою.
«Український репортер» попросив прокоментувати це питання екс-губернатора Луганської області, голову Луганської обласної парторганізації «Батьківщини» Ірину Верігіну.
– Матеріали до Міжнародного кримінального суду Україні потрібно було подавати ще два з половиною роки тому, – вважає пані Ірина. – Півтора року тому, створивши з Андрієм Сенченком громадську організацію «Сила права», ми почали активно збирати факти російської агресії. До нас в Україні цього ніхто не робив. Скажімо, у довідках про статус переселенця нічого не зазначено, з яких причин людина змушена була стати переселенцем. Всі довкола дивилися на нас, як на білих ворон, мовляв, український суд ніколи не визнає Росію агресором. Однак ми мовчки робили своє – збирали докази і подавали до суду. Сьогодні у нас дуже велика доказова база, і ми почали вигравати суди. Тому вважаю великим позитивом звернення до Гаазького суду.
Може, не так швидко, як хотілося б нам, але Путіна все-таки притягнуть до відповідальності. Адже все більше країн вважають, що так зване приєднання Криму – все-таки анексія, триває окупація Донецької і Луганської областей. Моя позиція – потрібно боротися і не опускати рук, бо під лежачий камінь вода не тече. Принциповим є юридичне визнання військової агресії Росії, треба змусити її відшкодувати завдані Україні збитки. Ми розуміємо, що це швидко не буде, бо Росія не визнає факту агресії, вона поводиться, як посередник між Україною і цими квазі-республіками (т. зв.ДНР і ЛНР). І весь світ, на жаль, також спостерігає за Росією, як за посередником.
А коли світ перестане сприймати Росію як посередника, тоді вона буде змушена по-іншому себе поводити. Щоб це сталося, потрібно, аби й Україна якось по-іншому провадила політику. Бо ми програємо і на дипломатичному, і на економічному напрямках… Ми вимагаємо, щоб світ не знімав санкцій із Росії, а самі з нею торгуємо. Наші народні депутати (переважно Опозиційний блок) вільно і постійно їздять до Москви. Скажіть мені, про що можна говорити за такої ситуації? Чого вони туди їздять? За порадами? Я, наприклад, не можу поїхати до Росії, бо мене одразу заарештують.
Нас постійно лякає Росія то цінами на газ, то ще чимось. Може, потрібно вже нарешті показати, що ми не боїмося цих залякувань? Згадайте досвід Балтійських країн. Вони, коли відмовилися від російського газу, рік мерзли, але показали усім, що незалежні, що з ними мусить рахуватися не лише Росія, а й увесь світ. А ми боїмося чомусь показати свою позицію. Але не народ боїться – українці готові це зробити, і ми вже довели це усім. Бояться можновладці.
Ірина Веригіна, голова Луганської обласної парторганізації «Батьківщини», «Український репортер», 20 листопада 2016-го.
