Ірина Верігіна: Під українським прапором ми відчуваємо себе захищеними

Ірина Верігіна, член політради партії «Батьківщина», в гарячому 2014-му очолювала Луганську обладміністрацію. Кілька разів на місяць їздить до Луганської області, спілкується з тими, хто живе поблизу зони бойових дій.

На окупованій території тендітна блондинка не буває, тому що внесена до розстрільних списків «ЛНР», проте телефоном розмовляє з людьми, що живуть під гнітом окупантів.

Ірина Костянтинівна розповіла «ВВ» про настрої жителів прифронтової зони і переселенців, наслідки окупації і можливості врегулювання конфлікту на Донбасі.

– Ви часто буваєте на звільнених територіях Луганщини. Що змінилося в свідомості людей, які були під окупацією?

– У цих людей ще більше любові до України. Вони пережили війну і окупацію, і тому ще більше цінують своє звільнення і мир. Вони бачать себе в тільки в унітарній Україні.

9 травня 2014-го в Луганську проходив мітинг, всі були з георгіївськими стрічками і автоматами. Вони кричали: «Убити Верігіну!».

Мене тоді вивезли з міста, і коли я в Сватовому побачила український прапор, у мене полилися сльози. У тих, хто пережив «російську весну» і приїхав з окупованих територій, точнісінько такі ж емоції.

Під українським прапором ми відчуваємо себе захищеними. Повірте, таке не забувається.

Шлях до визволення –  це повернення до Будапештського формату переговорів

– Що відбувається в свідомості людей на непідконтрольних Україні територіях?

– Збридивши російську пропаганду, вони і в Криму, і на Донбасі починають думати, аналізувати.

Піднятися проти окупантів люди не можуть через страх перед російською армією та бойовиками. Вчителям, лікарям і шахтарям заборонено виїжджати за межі квазіутворень. Інакше їх чекає суворе покарання.

Але найбільше мене хвилює молодь. Діти, які навчаються там в першому класі, вже не пам’ятають, що таке Україна і не розуміють, що живуть на окупованій території.

А шлях до визволення, я вважаю, – це повернення до Будапештського формату, коли в переговорному процесі братимуть участь держави, які гарантували нашій країні безпеку.

– Але РФ також була підписантом Будапештського меморандуму…

– Так, і зрадила. До Будапештського меморандуму потрібно було звертатися, як тільки перші зелені чоловічки з’явилися в Криму. Не пізно повернутися до цього формату і зараз. Однак влада не поспішає робити це, знову і знову кажучи про Мінські домовленості як про єдину можливість врегулювати конфлікт на Донбасі.

Я прекрасно пам’ятаю, коли підписувався «Мінськ-1» (в той час я була в. о. голови Луганської обладміністрації). Ми були просто обурені. Тому що Порошенко руками Кучми легалізував бандформування на окупованих територіях, посадивши за стіл переговорів ватажків бойовиків. Та й в основі «Мінська-2» все одно був «Мінськ-1».

Несправедливо позбавляти людей права голосу

– Одним із проблемних пунктів Мінського формату є проведення виборів на Донбасі.

– Це ненормально, що спочатку ми повинні провести вибори на тих територіях, а вже потім Росія виведе звідти свої війська. У першу чергу нам необхідно повністю контролювати кордон нашої країни, а вже потім проводити вибори.

Можливо навіть, доцільно це робити пізніше, щоб люди познайомилися з українськими партіями. Адже зараз, наприклад, у так званій «ЛНР» функціонує лише створена сепаратистами партія «Мир Луганщины», в яку місцевих жителів буквально заганяють. Які тут чесні демократичні вибори?

– Переселенці також мають звужені виборчі права…

– Коли їжджу Україною і спілкуюся з переселенцями, то перше, про що питають, – не про житло або соцвиплати, а про право голосувати. І це говорить про свідомість людей, про їхнє бажання брати участь в політичному житті країни. Ми можемо голосувати за президента, кандидатів-списочників, але не за мажоритарників, кандидатів в депутати місцевих рад і ОТГ.

Якщо людина 3-4 роки живе на території, офіційно працює, сплачує податки, то чому її позбавляють права голосу? Це несправедливо.

Я сподіваюся на ефективний переговорний процес і нашу сильну армію

– Як можна досягти миру на Донбасі?

– Звичайно ж, мови бути не може про мир за всяку ціну. Але і виключно військовими діями ми не повернемо зараз ці території – надто багато крові проллється. Час втрачено. Адже в 2014-му Луганщину можна було б звільнити повністю, якби не безглузда політика Верховного головнокомандувача і генералітету, які не розуміли, що відбувається на передовій, і боялися брати на себе відповідальність.

Тепер, можливо, врегулювати конфлікт вийде за допомогою миротворців на кордоні України з РФ, але не на лінії розмежування. Їхній контингент – військові тих країн, які не підтримують Росію.

Мир за всяку ціну нам не підходить, тому що це буде заморожений конфлікт. Я сподіваюся на ефективний переговорний процес і нашу сильну армію. Потрібно застосовувати всі можливі способи тиску на РФ, щоб змусити нарешті Путіна вивести свої війська з території України.

– На відновлення знадобляться мільярди…

– Ми підрахували, що Україні на Донбасі вже завдано збитків на 100 млрд доларів. Держбюджет таких витрат не потягне. Сподіваємося на допомогу наших міжнародних партнерів, також необхідно стягнути контрибуцію з Росії як з країни-агресора.

Із правозахисною організацією «Сила права» Андрія Сенченка ми боремося з Росією в юридичній площині. Через суди доводимо, що українці постраждали в результаті військової агресії РФ і окупації наших територій. У нас вже є багато позитивних судових рішень, тож від російської сторони будемо вимагати відшкодування збитків.

– Експерти кажуть, що насувається екологічна катастрофа на Донбасі.

– На жаль, це правда. На непідконтрольних територіях затоплюють шахти. І вода з підвищеним рівнем радіації по штрекам йде і до нас, і в ту ж Росію. Хоча Путіну на це наплювати – йому панування важливо.

Але і на підконтрольній Україні території виникають проблеми. Наприклад, вирубка лісу не для військових потреб, а задля продажу деревини. Коли ми вночі їхали з Новоайдарського району в Сєвєродонецьк, на трасі побачили 10 машин із деревиною. А в Міловському районі завдяки депутату від «Батьківщини» Олексію Рябчину вдалося зупинити вирубку дубових гаїв – унікальних для степового району.

Країні потрібен лідер, який не тільки припинить війну, але й об’єднає схід і захід України

– Війна закінчиться, проте довіра до мешканців тих територій буде відновлюватися дуже довго.

– Коли ми повернемо весь Донбас, думаю, розберемося, хто є хто. Адже для відновлення миру потрібно навчитися прощати. Це дуже складно, але інакше бути не може. Ті, в кого руки у крові, повинні відповісти за суворим законом. Як і організатори так званих референдумів. Але ми ж не можемо розстрілювати людей за те, що вони не так думали або помилялися.

Війна прийшла на Донбас, тому що в цьому регіоні, відданому олігархам, ми програли інформаційну політику задовго до війни. Людей постійно залякували: НАТО – жах, США і ЄС – погано, і тільки Росія – друг.

У 2014 році ми відправляли дітей з Луганської області в Центральну і Західну Україну. І вони поверталися геть іншими, тому що бачили інше життя. Адже багато хто з їхніх батьків ніколи не полишали меж Луганщини.

Політика повинна бути такою, щоб молодь хотіла залишитися в країні. Адже хто б що не говорив, Україна – сильна держава, у нас є все – люди, прекрасна земля. Але… вибираємо ми не тих, кого треба. Адже згідно із соцопитуваннями, владі довіряє дуже невеликий відсоток українців. Зупинити це сповзання у прірву можуть тільки вибори.

Країні потрібен лідер, який не тільки припинить війну, але й об’єднає схід і захід України. Я спілкуюся з різними людьми по всій країні, і вони все більше надій покладають на Юлію Тимошенко, хоч раніше до неї ставилися з пересторогою.

Олена Сафонова, «Вечірні Вісті», 19 лютого 2018р.

Календар новин

Останні новини

Фото дня

Відео дня

Пряма мова