Згідно з нашою Конституцією, народ визнається носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в країні.
Прекрасна норма, але чи насправді сьогодні народ має владу? Хіба народовладдя полягає у тому, щоб раз на п’ять років обирати владу, яка спочатку обіцяєм «манну небесну», а, отримавши своє (за гречку та інші виборчі подачки), – просто дурить і обдирає народ?
Творці чинної Конституції тоді, у 1996 році, заклали в Основний закон багато потрібних, європейських, правових норм, правильних цінностей і формулювань.
Проте сьогодні ми бачимо, що цей Закон над законами має більше декларативний, аніж прикладний характер. Реалії змінюються, Україна сьогодні постала перед таким викликами, які ще навіть дестиліття тому ми навіть не могли собі уявити.
Про зміну Конституції в українському суспільстві вже не перший рік точаться дискусії. Прогресивний варіант удосконалення найвищого закону нещодавно запропонувала Юлія Тимошенко: Україні потрібен новий суспільний договір, нові правила і домовленості між владою і народом, які мають узаконити реальне, а не декларативне народовладдя.
Лідер «Батьківщини» пропонує посилити роль громадянського суспільства в управлінні країною, дати можливість моральним і духовним авторитетам, громадським діячам інтелектуальній еліті включитися у процес творення суспільного договору. А обговорення стратегії та управління державою, на переконання Юлії Тимошенко, можна проводити через всеукраїнські асоціації, які об’єднаються за профілями й увійдуть у Національну асамблею самоврядності (НАС).
Звісно, нове бачення України потребує детального пропрацювання, і не за день буде формуватися Основний закон, за яким країна житиме ще не одне десятиліття.
Але беззаперечним є факт: укладення нового суспільного договору – це не кулуарні домовленості провладної еліти, це масштабний, прозорий і високоінтелектуальний процес із залученням громадянського суспільства, суспільних еліт і авторитетів.
Ірина Верігіна, член Політради партії «Батьківщина», голова Луганської обласної парторганізації, Facebook, 27 червня 2018р.
