26 квітня 1986 року – трагічна сторінка в історії України.
Життя людей розділилося на ДО і ПІСЛЯ найбільшої техногенної катастрофи у світі. Тоді ніхто до кінця усвідомлював, яке горе може принести «мирний» атом. Пройшло 32 роки, а люди і сьогодні розплачуються своїм здоров’ям.
Лякає те, що наш уряд протягом останніх трьох років намагається забрати пільги у чорнобильців. Можновладці, мабуть, забувають, що всі під Богом ходимо.
До речі, в Верховній Раді зареєстровано законопроект, яким передбачено забезпечення громадянам, постраждалим від аварії на ЧАЕС, безоплатними ліками без обмежень та позачергове лікування за кордоном. Але в залі немає голосів і політичної волі захистити цих людей.
І знову, коли ми говоримо про техногенні катастрофи, не можна забувати Донбас. В результаті війни м вже маємо затоплені шахти, забруднений від постійних вибухів поверхневий шар землі, реальну небезпеку складає аміачний завод «Стирол», який знаходиться під постійними обстрілами.
Не можна допустити, щоб Україна знову пережила страшну технологічну трагедію. 1986 – це вже зламаний генофонд, скалічене здоров’я, це страшна ніша, яку нестиме ще не одне покоління українців.
До болю прикро, що героїв-чорнобильців забувають, як і добровольців, які в перші дні війни стали на захист України.
Ірина Верігіна, член політради партії «Батьківщина», голова Луганської обласної парторганізації, Facebook, 26 квітня 2018р.
Читайте також:
Ірина Верігіна: Екологія Донбасу як дамоклів меч для України
