Як людина, яка кілька років працює всередині державної машини, я бачу, що усі ці комітети парламенту і міністерства не працюватимуть як належить з іншими центральними органами виконавчої влади без важливої компоненти. Це – think-tank. Це – прихована інтелектуальна гілка влади, котра прямо не прописана у Конституції, але вона є, точніше, мусить бути. РНБО, зокрема, Інститут […]
Як людина, яка кілька років працює всередині державної машини, я бачу, що усі ці комітети парламенту і міністерства не працюватимуть як належить з іншими центральними органами виконавчої влади без важливої компоненти.
Це – think-tank. Це – прихована інтелектуальна гілка влади, котра прямо не прописана у Конституції, але вона є, точніше, мусить бути. РНБО, зокрема, Інститут стратегічних досліджень – це не синекури, свого часу вони задумані як центри прийняття головних рішень, як мозок держави, якого не видно, але який керує всім.
Інтелектуальна, аналітична системна робота необхідна, бо самі відомства та установи є лише виконавцями, вони придумані як виконавці, вони наповнені людьми, котрі загалом заточені під виконання. Так само, парламентські структури – це фіналізація довгої та кропіткої роботи інтелектуалів, це вибір парламентарями тих рішень, котрі були напрацьовані інтелектуалами наперед.
У нас з цим криза. Остання влада, здається, повністю занехаяла стратегічну роботу на рівні державного механізму, попередня теж ставилася до неї не надто правильно.
Ззовні все виглядає пристойно. У державного організму є руки-ноги, є хапальні рефлекси, коли припікає, здебільшого організм реагує швидко, але на рівні надто примітивному – сахнутися в сторону, максимум.
Але по нервовим каналам не йде сигнал, нейрони, відповідальні за обробку складних даних, відсутні, не працюють, виїхали за кордон, пішли у внутрішню еміграцію тощо.
Мову відняло.
Зараз функцію інтелектуальної влади виконують лобісти. У лобістів – свої think-tank’и, свої аналітичні структури. У них великі бюджети на розробку і просування, а головне – на так зване комунікування, тобто піар рішень, котрі вони лобіюють. Позбавлена власної рефлексії країна є легкою здобиччю різних шахраїв і пройдисвітів.
Тому усі ці реформи – «антикорупційна», поліцейська, судова – настільки неуспішні, попри те, що з’їли колосальну кількість ресурсів і часу. Замовники концепцій цих реформ знаходяться за межами країни і мають свої власні цілі. Вони точно не зацікавлені у нашій самостійності, у нашій інтелектуальності.
Ігор Луценко, народний депутат від «Батьківщини», Facebook, 1 серпня 2018р.
