Давайте зробимо зусилля і все ж не перестанемо повторювати правду.
Як би нас не намагалися цькувати ззовні і зсередини, ми, українці – не ксенофоби і не фашисти, ми лише захищаємо своє право. Так само, як його захищають будь-які інші сильні народи.
Історія перша. На початку 2014-го розпад армії сягнув свого максимуму. Звичайні громадяни України тоді взяли зброю і направили її проти іноземців, котрі в той час захоплювали наші міста і селища. Ми стали на збройну боротьбу з цими іноземцями не тому, що ми не любимо іноземців взагалі чи конкретно представників однієї східної країни, а тому, що саме ці іноземці захопили нашу землю.
Історія друга. У 2018 році розпад правоохоронної системи сягнув чергового дна. Поліція не реагувала на скарги екологів і звичайних обивателів про те, що група громадян захопила територію природно-заповідного фонду у столиці, нищить там дерева та засмічує територію. Ряд громадських об’єднань на численні прохання екологів змусили цю групу громадян залишити територію природного заказника, пропри їх агресивний спротив. Так сталося, що ці кривдники належать до однієї з національних меншин, але дії щодо них були ініційовані не через їх національність, а через їх антисуспільну, варварську поведінку.
Це обидві історії – про руйнування інституцій держави і про те, яким чином громадяни намагалися виправити ситуацію. І звісно, в обох випадках були потужні інформаційні удари по Україні. Брехали про ксенофобію, про нетерпимість і навіть про чи то фашизм, чи то неонацизм, який нібито розцвітає в Україні. На щастя, все ж більшість у світі не сприймає російську або марксистську пропаганду.
Ми ж маємо не втомлюватися говорити правду.
Правда полягає у тому, що у історії з убивством рома на Львівщині слід дочекатися результатів розслідування, котре мусить дати відповіді на питання, як там з’явилася група нікому до цього не відомих школярів, котрі один в один скопіювали в якості свого символу емблему лояльної до Росії групи «Трезвая и злая молодежь».
Правда полягає в тому, що ряд ворожих до України сил намагаються кожен наш рух на захист нашого закону та гідності представити як національний чи релігійний розлом. Вивчив це на власному досвіді, уже шостий рік добиваючись звільнення території Національного музею історії України, захопленої представниками релігійної громади Московської православної церкви. Попри те, що земля державного музею там зайнята абсолютно незаконно під орудою громадянина Росії, СБУ стараннями свого на той час представника Юрія Тандіта розповсюджувала версію про те, що проти нелегально встановлених МАФів протестують винятково через ворожість до російського православ’я. Ще одна брехня! А ще Тандіт – довірена особа Віктора Медведчука, неофіційного посла Росії в Україні. Знову Москва, і невипадково.
Правда полягає у тому, що Україна як держава є набагато більш толерантною до тих же ромів, порівняно зі стовпами європейської демократії. Приміром, французька влада тільки в одному 2013 році знищила 165 ромських таборів і депортувала зі своєї території 19 тисяч 380 ромів. При цьому більшості з висланих з країни не надавалося жодної допомоги, французька влада навіть не намагалася де-небудь тимчасово розмістити їх.
У Франції держава сильніша, ніж у нас. У нас же – повна відсутність мирних, правових шляхів вирішення конфліктних ситуацій і примусу до виконання закону. Відсутність державних інституцій – поліції, СБУ тощо – плодить напругу і розбрат у суспільстві. Що ж нам, громадянам, залишається убезпечувати мир самотужки, відстоюючи правду і протидіючи брехні.
За довгі роки української історії і серед жертв, і серед убивць/ґвалтівників можна знайти представників будь-яких національностей. Але це не є свідченням міжнаціонального конфлікту. Для мене набагато більш важливі ті реальні факти, коли є росіяни, роми тощо, котрі воюють за Україну – за державу, вистраждану та відроджену українськими націоналістами. Це прекрасно. І це є дає сподівання, що Україна – понад усе, в тому числі і понад спроби розділити нас по національності чи світогляду, чи ставленню до питань статі. Головне – правда. Правда дає єдність, єдність народжує силу.
Ігор Луценко, народний депутат від «Батьківщини», УП.Блоги, 3 липня 2018р.
