З’явився текст президентського закону про так званий Антикорупційний суд.
Очевидно, що президент сам себе не образить.
Прогнозовано, що він подав проект створення суду, який, у кінцевому рахунку, не буде йому загрожувати.
Очікувано, що цим не задоволені політики, які вважають цей «антикорупційний» суд ледь не панацеєю від корупції. Їхні Facebook-дописи сповнені обурення, яке буде рясно литися найближчі добу-дві.
Мені цікаво, на що вони розраховували? Що Порошенко подасть законопроект, де наступить на горло своїй власній пісні?
Вражає, наскільки дитячою є психологія окремих записних антикорупціонерів, наскільки примітивне в них сприйняття роботи правової системи і яке мінімальне в них розуміння, що таке корупція взагалі.
Дехто відверто каже «давайте віддамо все іноземцям, їх же не куплять».
Прикро, що саме такі наївні та спрощені підходи зараз у моді. Це означає, що суспільство не дозріло до того, щоб підтримати тих, хто є справді компетентним антикорупціонером.
Погано, що всі ці НАБУ, антикорупційні суди, НАЗК є, по суті, лише піар-проектами, на котрих хтось освоює великі бюджети, а хтось – здобуває політичні бали.
Чесно кажучи, перші мені більше подобаються, ніж другі. Політики піаряться на антикорупції, бігаючи з пустими гаслами і непрацюючими рішеннями, без жодної користі для суспільства. Тоді як «гранітоїди» принаймні підвищують внутрішній попит за рахунок залучення грошей з-за кордону, розвивають українську економіку в цей складний період, отримуючи закордонні гранти.
***
Звісно, вся ця метушня не має жодного відношення до подолання корупції. Так звану велику корупцію можна ліквідувати, тільки змінивши Конституцію, прибравши безкарність президента і його можливості втручатися у роботу різних гілок влади: по суті, створити класичну буржуазну демократію з незалежними гілками влади.
Нагадаю, зараз президент є одним із найбільших бізнесменів у країні, він формує регуляторні органи, котрі створюють сприятливі умови для його бізнесу.
До того ж він призначає очільників ключових правоохоронних інституцій (СБУ, Генпрокуратура), має можливість міняти у вигідний для себе спосіб структуру судів (зараз, у цей момент, він міняє під себе Апеляційний суд Києва та Київський окружний адмінсуд тощо). Такі повноваження є радше ознакою монархії.
Ліквідація безвідповідального і всевластного інституту президентства – перший і необхідний крок до антикорупційного перетворення країни. Але це історія іншого часу та інших людей.
Ігор Луценко, народний депутат від «Батьківщини», Facebook, 27 грудня 2017р.
