Питання припинення дипломатичних зносин з Росією потребує серйозної дискусії, а не емоцій.
Це питання рівня геополітичного вибору, національної ідентичності і гідності, формування політичної нації і розуміння наших національних інтересів.
Такі критерії мають вивести нас на розуміння того, що Росія здійснила агресію і веде проти нас війну (а не «АТО»), що кремлівські карлики не зупиняться перед будь-яким злочином, якщо йдеться про «ближнє зарубіжжя», що, що б ми не робили, російський інтерес полягає в тому, щоб підпорядкувати собі Україну, що путінська Оосія розтоптала основоположні принципи міжнародного права і поставила себе поза міжнародним правом…(цей список варварських чорних справ можна продовжити).
Отже, наївність і слабкодухість у взаєминах з Росією лише розпалюють її агресивні апетити. Агресор прийшов в наш дім з війною, вбиває наших людей без розбору, руйнує житло, економіку, прикидається «не стороною у конфлікті», а дехто в цей час захищає дипломатичні взаємини з ним, а ще й статус «стратегічного партнера», нашу участь у кремлівському проекті «СНД» , сам лякається думки про тверду принципову українську позицію!
В чому полягають висловлені на засіданні МІФИ:
– що таке рішення позбавить наших громадян в РФ консульського захисту(РЕАЛЬНІСТЬ: припинення дипломатичних відносин не тягне за собою припинення консульських зносин, крім того, міжнародне право і практика передбачають уповноваження здійснення посольских і консульських функцій третій країні. А тепер риторичне запитання: чи багато вдалось зробити для захисту Савченко, Сенцова та інших українських політв’язнів за існуючих дипломатичних відносин?
– що воно приведе до відмови від врегулювання «міжнародного конфлікту» в Україні (РЕАЛЬНІСТЬ: наявність або відсутність дипвідносин жодним чином не впливають на можливість врегулювання міжнародних конфліктів (Придністров’я, Абхазія, Південна Осетія, Нагірний Карабах, Сирія, колишня Югославія). До речі, Росія тупо не визнає себе стороною у війні на Донбасі;
– що воно приведе до розірвання важливих двосторонніх угод (РЕАЛЬНІСТЬ: міжнародне право передбачає, що розірвання дипвідносин не тягне за собою автоматичного припинення міжнародних угод – Віденська конвенція про право міжнародних договорів 1969 року.
Отже, події останніх двох років нашої власної історії доводять, що ні Мінські домовленості, ні «АТО»/війна (до речі, якось названа самим Президентом «вітчизняна війна»), ні розірвання в односторонньому порядку Росією Чорноморських угод, ні торговельно-економічні війни Росії, ні свавілля проти наших громадян в Криму і окупованих районах Донбасу нічому нас не навчили!
А тому, припинення дипломатичних відносин з РФ – це той мінімум, на додаток до героїчного захисту від російського агресора з боку наших воїнів, який держава може і повинна зробити!
Слава Україні!
Борис Тарасюк, народний депутат від «Батьківщини», заступник Голови партії, Facebook, 1 квітня 2016р.
