Минув рік після окупації Криму, а в суспільстві досі тривають суперечки на тему «Здали або не змогли захистити?». Одне можна стверджувати точно: слідом за втратою Криму почалася здача кримчан.
Після «юридичного оформлення» анексії півострова українська влада втратила можливість безпосередньо впливати на події в Криму. Місцеві органи влади, сформовані з «безхребетних», виведених в результаті багаторічної селекції, чиновників, в лічені дні «лягли» під окупантів.
Колишні правоохоронці, за роки правління Януковича, заточені на захист правителів від гніву народу, стрункими рядами подалися в поліцаї та інші високооплачувані каральні загони окупаційного режиму.
Першими на собі відчули, що таке окупація, сім’ї наших військових, активісти та журналісти. Почалися погроми в місцевих ЗМІ. Потім настала черга кримських татар. Обшуки, арешти, повторна депортація стали в Криму нормою життя.
Втрата контролю над територією не позбавляла українську владу обов’язків захищати своїх громадян і їхні права. У такій ситуації гостро постала необхідність залучення міжнародних організацій для моніторингу ситуації на окупованій території, інформування світової спільноти про злодіяння окупантів та їх поплічників, а головне – забезпечення міжнародної реакції на події.
У середині березня 2014 року почалася робота зі створення спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні. У перших числах квітня в Адміністрацію президента України надійшла інформація про те, що мандат місії планується поширити на територію України, за винятком Автономної республіки Крим та Севастополя.
Це було НП, по суті – визнання анексії і зрада кримчан!
Я як в.о. заступника голови Адміністрації президента спробував втрутитися в ситуацію. Відповідь МЗС була приголомшливою: Росія, як член ОБСЄ, жорстко наполягає на такому форматі місії, і прем’єр-міністр Арсеній Яценюк особисто прийняв рішення з цим погодитися.
Обговорити ситуацію з Яценюком не вдалося. Він, як завжди, був занурений у справи державної ваги і недоступний.
Спроба апелювати до в.о. президента Олександра Турчинова, винятковою компетенцією якого було керівництво зовнішньополітичною діяльністю, також не увінчалася успіхом. Він відповів, що Яценюк, як колишній міністр закордонних справ, в цьому розбирається. Йому видніше.
Коло замкнулося. Два з половиною мільйони наших співгромадян залишилися один на один зі своїми проблемами, практично беззахисними перед чорносотенцями Аксьонова та репресивною машиною держави-агресора.
Більше того, представники окупантів увійшли до складу місії, і сьогодні на напівлегальній основі займаються розвідною діяльністю в інтересах Росії в зоні бойових дій на Донбасі.
Все це зайвий раз доводить: в політиці своя таблиця множення. В результаті помилкових дій чи злочинної бездіяльності політиків при владі людські біди, а часто і жертви, множаться багаторазово.
Це ж правило чинне і для нас, виборців, які в день виборів стають політиками. В результаті готовності вкотре повірити в чудо або бажання заробити на виборах. наші спільні біди, а часто і жертви, множаться багаторазово.
P.S. «Посол Блеєр закликав Україну, Росію і сепаратистів, яких підтримує Росія, гарантувати, щоб члени спеціальної моніторингової місії мали безперешкодний доступ до Криму …», – йдеться в повідомленні прес-служби представництва США в ОБСЄ від 13 березня 2015 року.
