30 жовтня у Київі пройшов Національний форум «Нова стратегія миру та безпеки», на якому вперше була запропонована стратегія дій на національному рівні. Завданні української дипломатії – це третя публікація в серії, що презентує цю стратегію.
Життя кожного українського солдата безцінне, і саме тому, ми повинні діяти, використовуючи всі міжнародні інструменти і переговорні майданчики для посилення тиску на державу-агресора.
В умовах війни Міністерство закордонних справ має стати Генеральним штабом української дипломатії, який організовує наступ на цьому фронті, а українські посольства за кордоном – центрами з формування адекватного сприйняття дій Росії на нашій території. Завдання посольств – не лише представляти Україну, а й твердо відстоювати наші національні інтереси у всьому світі.
Ми впевнені, що ефективними помічниками в цій роботі готові стати мільйони наших громадян, які працюють в різних країнах світу, а також українські діаспори, підтримка яких є конче важливою для нас. Всім посольствам необхідно побудувати якісно іншу систему комунікацій з ними.
На жаль, в України, яка довго хворіла на багатовекторність, ніколи не було сильної зовнішньої політики. Міністерство закордонних справ багато років фінансувалося за залишковим принципом, що неминуче призвело до ослаблення наших позицій в світі. Ми збираємось воювати на дипломатичному фронті по-справжньому та адекватно фінансувати цю боротьбу.
Престижу країни було завдано величезної шкоди за часи Януковича, який переніс у зовнішню політику звичаї кримінального середовища. Виправити цю ситуація зміг лише український народ, який захистив свою гідність на Майдані.
З початком війни вагомо зросло значення української дипломатії. Однак, на превеликий жаль, останні п’ять років в наслідок політики влади стали для нашої країни повністю провальними як на міжнародній арені, так і у двосторонніх відносинах з багатьма країнами. Влада фактично віддала зовнішню політику на аутсорсинг іншим країнам, перетворюючи Україну на об’єкт, долю якого намагаються визначати без участі самих українців. Нашому супротивнику вдалося ускладнити відносини України з найближчими сусідами, з якими нас об’єднує демократичний європейський вибір. Відповідальність за ці провали лежить на Президентові України, який безпосередньо керує зовнішньою політикою держави.
Дії Росії, яка силою захопила Крим, яка вбиває наших громадян на Донбасі, яка намагається взяти під повний контроль Азовське море, змушують по-новому подивитися на всю систему підписаних нашою країною міжнародних договорів і практику їхньої підготовки.
Всі інститути влади – Міністерство закордонних справ, РНБО, Кабмін – зобов’язані глибоко аналізувати можливі наслідки кожного такого договору і перспективи ефективного захисту державних інтересів у разі порушення умов іншими сторонами. Навіть з найближчими міжнародними партнерами нам потрібні не декларації про мир і дружбу, а взаємно зобов’язуючі документи, що включають реальні гарантії їхнього виконання.
Процедура ратифікації міжнародних угод з рутинної функції парламенту повинна перетворитися на механізм контролю якості роботи нашої дипломатії і захисту національних інтересів країни.
Дії на дипломатичному фронті необхідно підкріплювати системними зусиллями держави на юридичному, економічному та інформаційному фронтах.
У наступних публікаціях Воєнного кабінету Юлії Тимошенко будуть розкриті основні завдання щодо дій проти держави-агресора на юридичному фронті.
Андрій Сенченко, член Політради партії «Батьківщина», лідер Всеукраїнського руху «Сила права», «Обозреватель», 19 листопада 2018р.
