Нинішня суспільно-політична ситуація в Україні пахне достроковими виборами.
Чому дострокові президентські вибори є невідворотніми? Як боритись зі сплячим парламентом та неефективною політикою уряду – про це розповів в інтерв’ю газеті «Експрес» громадський і політичний діяч, народний депутат V-VІІ скликань ВРУ, керівник Громадського комітету «Прозора влада» Андрій Сенченко.
– Генпрокурор Юрій Луценко оголосив про початок «великої риболовлі на велику рибу». Як гадаєте, наскільки успішною буде ця риболовля?
– Як на мене, потреби в таких анонсах нема. Якщо ти обіймаєш посаду генпрокурора, ти вже – «риболов». Треба починати цю «рибну ловлю», а не говорити, що велика риба буде впіймана. Ми чекаємо реальних результатів, а не заяв.
– Та все ж, як вважаєте, чи багато «великої рибини» може потрапити у «сіті» правоохоронців?
– У полі зору правоохоронців має бути чимало впливових фігур: Кононенко, Мартиненко, Гонтарева, Іванющенко… Крім того, треба нарешті дістатися до кубла Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, де нині відбувається перерозподіл майнових прав банків у дуже великих обсягах. Цей процес фактично дорівнює обсягам приватизації за часів Кучми. Але це вже вторинний перерозподіл майна з використанням державного механізму Фонду гарантування вкладів.
Ми чекаємо, коли буде надано правову оцінку діянь цих персонажів. Якщо, для прикладу, Іванющенко сподівається на те, що Банкова буде якимось дахом для нього, то це не на все життя. Ці люди підуть із Банкової. І їм — хто вдається до брудних речей, хто не надто різниться від функціонерів часів Януковича, доведеться відповідати за свої дії.
– Більшість політсил і кандидатів у депутати напередодні виборів обіцяють ініціювати скасування депутатської недоторканності. Та коли потрапляють до парламенту, «забувають» про це. Чому так відбувається?
– Скажу, можливо, не надто популярну думку. Нині, коли є тенденція до монополізації влади (її ми спостерігали за часів Януковича, спостерігаємо і тепер), механізм депутатської недоторканності повинен зберігатися. Подивіться, якби наприкінці 2013-го — на початку 2014 року, коли відбувалась Революція гідності, депутати не мали недоторканності, то це спровокувало б Януковича на масові арешти.
Безперечно, важливу роль на цьому Майдані зіграло суспільство – і студенти, які вийшли на підтримку євроінтеграції, і журналісти, і прості українці, котрі зробили Революцію гідності. Але й депутати виконали певну організаційну роль. Як би розвивалися події, якби не було в них тієї недоторканності? Ще раз повторюю: найімовірніше, це спровокувало б Януковича на масові арешти представників, так би мовити, менеджменту революційного процесу.
– Можливо, й так. Однак водночас дуже дивує те, що жодного з представників режиму Януковича не притягнуто до кримінальної відповідальності. На ваш погляд, чому їх не чіпають?
– Тому що ці люди дуже вдало корумпували представників нинішньої влади. Вони купували свої справи в Генпрокуратурі за часів різних генпрокурорів. Деякі з посадовців часів Януковича мають дуже тісні стосунки з представниками Банкової. Над ними є політично-корупційна парасолька.
– Нині спостерігаємо активність у створенні нових політичних проектів. Як вважаєте, чи це не свідчення того, що навесні таки будуть ще одні дострокові вибори?
– Як на мене, такі вибори невідворотні. Що раніше вони відбудуться, то краще. Можливо, у найближчі десять років потрібно, щоб вибори були якомога частіше. Хоча б раз на два роки. До слова, Італія після Другої світової війни проводила вибори протягом понад 30 років фактично щороку. Нам потрібна селекція у політичному класі. Якщо проаналізуємо новий політичний спектр, то найбільше ініціатив бачимо щодо боротьби з корупцією.
Це важливе питання. Але водночас дуже важливо, щоб у нас були партії, котрі мають команду, здатну вивести країну із зубожіння, захистити державу й громадянина. Тільки на гаслах боротьби з корупцією державу не збудувати. До речі, ті, хто говорить про боротьбу з корупцією, потім не дуже здатні побороти це явище. Багато з них у корупційну систему інтегруються.
– Згідно з даними соціологів, українці більше задоволені урядом нинішнього прем’єра Гройсмана, ніж урядом Яценюка. Хоча й ця оцінка радше негативна – 45% незадоволених. Чи бачите ви різницю між обома урядами?
– Нинішня урядова команда не є професійною. Більшість із цих людей не має потрібного фаху для того, щоб виконати свої функції. Фактично це продовження політичної гри. Є фігури, які артикулюють, а за їхніми спинами ховаються люди, які вирішують справи. Наглядачі, або «смотрящі», – таке ж поширене явище нині, як і за Януковича. І керують ними з вулиці Банкової, з Адміністрації Президента.
– Соратники Порошенка кажуть, що він готується іти на другий термін президентства. Та, на ваш погляд, чи відпрацює він визначений Конституцією термін – 5 років?
– На мій погляд, дострокові президентські вибори також невідворотні. У Порошенка давно немає тих 54% підтримки, з якими він переміг. Люди зрозуміли, що він обманював їх під час виборчої кампанії. І вже два роки робить те саме. Месиджі, які він офіційно транслює українському суспільству, зовсім не збігаються із тими, які він озвучує на зустрічах із європейськими лідерами або в телефонних розмовах із Путіним чи його представниками. Якби він розповідав суспільству те, що реально робить чи має намір робити, у нас уже був би новий Майдан…
Андрій Сенченко, член Політради партії «Батьківщина», лідер Всеукраїнського руху «Сила права», газета «Експрес», 15 липня 2016-го.
