Народний депутат від «Батьківщини» Андрій Пузійчук, в інтерв’ю виданню KP.UA розповів про грубі порушення Регламенту під час протягування закону про розпродаж землі та про те, як партія буде боротися, аби не дозволити владі розпродати українські чорноземи.
– Як розцінюєте голосування за закон про відкриття ринку землі?
– Депутатів закликали проголосувати за закон про відкриття ринку землі, аргументуючи це тим, що в такому разі Україна отримає кредит від міжнародних партнерів.
Однак, маю зауважити, що Світовий банк і Міжнародний валютний фонд закликали країни «Великої двадцятки» призупинити виплати по боргах для країн з нестійкою борговою ситуацією, які звернуться з проханням про надання пільг.
Тобто міжнародні кредитори заявляють про готовність провести комплексні заходи для задоволення потреб країн як у фінансуванні, так і в полегшенні боргового тягаря на період пандемії.
У такій ситуації для української влади адекватним рішенням було б скористатись наданою можливістю та звернутись до МВФ і Світового банку з проханням провести реструктуризацію.
Натомість було прийнято рішення не просто наростити борги, а ще й сплатити за це нарощування ціною головного національного ресурсу. Фактично ці кошти підуть на повернення попередніх запозичень, а не в розвиток реального сектору економіки, підтримку галузей промисловості чи вразливих верств населення.
Чим би не пояснювалися такі дії влади – звичайною некомпетентністю та нерозумністю чи свідомим наміром зрадити свій народ, – для України наслідки цього рішення можуть стати катастрофічними.
Прийнятий закон відкриває неконтрольований ринок, внаслідок чого українську сільськогосподарську землю зможуть придбавати громадяни та юридичні особи – резиденти інших країн. Не встановлено адекватні обмеження площі землі «в одні руки», що призведе до повного знищення малого та середнього фермерства.
Неприпустимим є те, що закон ухвалили без проведення референдуму. Відповідно до статей 13, 14 Конституції земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави і належить виключно Українському народу. Однак рішення про розпродаж землі ухвалене з повним ігноруванням позиції власника – Українського народу.
Рішення протягнули «по-тихому», скориставшись тим, що люди під час карантину обмежені у можливості прийти під стіни Верховної Ради та висловити свою позицію.
Тому це голосування може розцінюватись виключно як таке, що показало аморальність та цинізм української влади.
– Голосування відбувалося з дотриманням всіх регламентних норм?
– Прийняття закону відбувалось не просто з порушенням регламентних норм. Правильним буде сказати, що воно відбувалось поза регламентними нормами та процедурами.
На численних порушеннях Регламенту я та інші народні депутати неодноразово наголошували під час розгляду у сесійній залі.
По-перше, закон ухвалено не на засіданні Верховної Ради.
Відповідно до статі 47 Регламенту Верховна Рада приймає рішення виключно на пленарних засіданнях. Проте, на 31 березня 2020 року, коли закон ухвалили в цілому, не було скликано ані чергового, ані позачергового засідання. В рамках позачергового засідання, яке було скликане на 30 березня, рішення ухвалене не було, воно було ухвалене наступного дня 31 березня в рамках невідомо чого.
По-друге, відповідно до статті 25 Регламенту розгляд цього законопроєкту мав здійснюватись на наступному черговому засіданні. Останнє пленарне засідання, на якому розглядався законопроєкт, відбулося 6 березня 2020 року. Продовження розгляду законопроєкту мало відбуватись на наступному черговому пленарному засіданні.
По-третє, розгляд законопроєкту відбувався неповноважним складом Верховної Ради, що є антиконституційним та порушує статті 1 та 47 Регламенту. Під час розгляду поправок, що передувало ухваленню законопроєкту, у залі не було необхідної кількості народних депутатів, тобто більшості від конституційного складу. Всі почали сходитися ближче до голосування.
По-четверте, грубо порушено визначену статтями 116-123 Регламенту процедуру підготовки та розгляду законопроєктів у другому читанні. 30 березня, прямо в день проведення позачергового засідання, депутатам роздали додаткову порівняльну таблицю. Тобто поза всіма регламентними процедурами, вже в процесі розгляду законопроєкту, його текст було змінено.
По-п’яте, при підготовці до другого читання, всупереч статті 116 Регламенту, було змінено предмет правового регулювання законопроєкту, що, до речі, підтвердив голова профільного Комітету під час розгляду проєкту на пленарному засіданні.
Як бачимо, порушень безліч. Їх неможливо проігнорувати.
Я зареєстрував проєкт постанови за реєстр. № 2178-10-П6 від 01.04.2020 р. про скасування рішення Верховної Ради про прийняття цього закону.
Аналогічні проєкти постанов подали й мої колеги по фракції та позафракційні народні депутати.
Загалом в Раді вже зареєстровано 12 таких документів. Поки вони не будуть розглянуті, закон не може бути підписаний.
– Ваша фракція ще якимось чином оскаржуватиме це рішення?
– Наша фракція готує конституційне подання про визнання ухваленого закону таким, що не відповідає цілому ряду статей Конституції України.
Конституційний Суд має прийняти відповідне рішення для захисту української державності, основоположних прав та свобод українських громадян.
Андрій Пузійчук, народний депутат від «Батьківщини», KP.UA, 2 квітня 2020 року.
