Андрій Павловський: Ситуація з тарифами – це повна відповідальність Порошенка

Про те, як можна змінити неефективну і антисоціальну політику уряду, Андрій Павловський розповів в ефірі «Радіо Ера». 

– З 2014 року підвищуються тарифи на газ. Зростають тарифи без особливих пояснень, без комунікації з суспільством. Які головні висновки після протестних акцій проти тарифної політики?

– Минулого тижня відбулась наймасовіша акція протесту після Майдану, які за останні роки проводили українські профспілки. Профспілки кажуть, що від 30 до 50 тисяч людей вийшли на вулиці Києва на Всеукраїнський марш протесту і пікетування Кабміну. Ці люди вийшли з вимогами проти подальшого зростання захмарних тарифів, а також за негайне підвищення зарплат і пенсій для працівників. Вони прийняли відповідну резолюцію і занесли її до Гройсмана. Серед головних вимог профспілок – негайно провести реформу оплати праці і встановити вже з 1 жовтня гарантовану державну мінімальну зарплату на економічно обґрунтованому рівні – не меншу за 3067 грн. Економісти порахували, що це відповідає мінімальному прожитковому мінімуму, щоб людина фізіологічно виживала.

Друга вимога профспілок була безпосередньо до власників підприємств – з 1 липня підвищити всім працівникам незалежно від форми власності заробітну плату хоча б на 15%.

Третя вимога була до ВР – негайно заслухати звіт уряду щодо питань цінової та тарифної політики і соціального захисту простих людей, захистити їх від зубожіння.

На ці три вимоги, які були передані в КМУ, пан Гройсман профспілкам пообіцяв в черговий раз створити комісію. Я згадую слова класиків: «Хочешь заболтать любой вопрос, создавай комиссию». На жаль, Гройсман йде шляхом цього класика.

– Як визначити, чи люди будували свої вимоги на обґрунтованих цифрах, чи це черговий популізм?

– У нас є встановлений рівень прожиткового мінімуму від Мінсоцполітики, за яким розраховують зарплати, пенсії та інше. І є фактичний прожитковий мінімум для працюючої людини, який Міністерство рахує за нинішніми споживчими цінами, він становить 3067 грн. Ми знаємо, що встановлений урядом рівень прожиття на папері ще вдвічі менший – 1450 грн. Профспілки вимагають узгодити з ним прожитковий мінімум і мінімальну зарплату.

– Було повідомлення про досягнення домовленостей щодо створення у ВРУ двох ТСК – офшорної і тарифної. Юлія Тимошенко висловила сподівання, що комісії будуть створені до завершення роботи літньої сесії.

– Це відбувається тому що депутати міськрад, райрад все-таки ближчі до людей, живуть серед них і знають місцеві проблеми. Люди думають, як вони будуть платити у листопаді за «новими» тарифами на газ, гарячу воду, опалення. В один момент в одній платіжці виявиться, що вся зарплата працюючої людини може піти на оплату комунпослуг. Експерти називають, що в Києві, наприклад, за типову двокімнатну квартиру треба буде в середньому сплатити 2800-3000 грн. А якщо середня в минулому році зарплата по країні була 4170 грн., це буде забирати левову частку – понад 60% на оплату комунальних послуг. Нам уряд каже: не хвилюйтесь, дамо субсидії. Але ж експерти-економісти кажуть, що субсидії цієї проблеми не вирішать. Тож зверніть увагу, що за офіційними даними Держкомстату, якщо в 2014 році на субсидії ми витратили з Держбюджету 5 млрд, то в 2015 році ми витратили 17 млрд, у 2016 році уряду не вистачило 35 млрд грн. Нещодавно проголосували, щоб додати ще 5 млрд грн. А вже на наступний 2017 рік Мінфін запланував 80 млрд грн на субсидії.

Це неефективна політика. Ми маємо розуміти, що ці гроші беруться не з кишені уряду, а з податків. Тобто у людей забирають частину зарплати на податки і потім повертають це субсидіями. Виходить замкнуте коло. То, може, було б краще, як в Європі – зробити більш-менш гідні зарплати і пенсії і не давати субсидії на комунпослуги? Європейська практика свідчить, що родина віддає на них не більше 10% свого місячного доходу. У нас ці послуги забирають від 60%. По-друге, ми маємо розуміти, що субсидії справді не врятують ситуацію. Ще декілька років такої реформи субсидійного абсурду, і ми будемо віддавати весь держбюджет на покриття субсидій. А як інші витрати, які мають йти з держбюджету? Це викликає велике питання.

– На опалення будівель Україна щороку витрачає 17 млрд куб. м газу. Ці дані навів віце-прем’єр Геннадій Зубко на засіданні уряду. 9 млрд втрачається через зношені тепломережі та немодернізовані будинки.

– Урядовці мають розуміти, що треба створити такі умови для вітчизняної економіки, в першу чергу для української промисловості, щоб там створювалися нові робочі місця, щоб випускалась нова продукція. І щоб люди могли отримувати більш-менш нормальну зарплату, щоб хоча б погасити комунальні витрати за рахунок власного доходу. Ми ж йдемо в Європу, тому треба брати європейський досвід. У Європі теж є субсидії, але там, як правило, їх отримують непрацездатні. Це інваліди, безробітні, багатодітні родини, малозабезпечені пенсіонери. Але працюючі люди не потребують субсидій. У нас все повернули догори дригом, і виходить, що людей примушують до  субсидій. У нас фактично 80% населення будуть змушені звертатися за субсидіями. У тій самій Європі субсидії отримують не більше 10% непрацездатного населення. Тому треба негайно проводити реформу оплати праці.

З іншого боку, неефективність діючої субсидійної системи доводить факт, що фактично субсидуються не люди, а енергомонополісти. Люди ж цих грошей на руки не отримують. Вони транзитом проходять через папери і осідають на рахунках енергетичних монополій. Тобто з держбюджету уряд напряму субсидує не людей, а монополії.

Окрім того, діюча система субсидій вбиває енергозбереження і енергоефективність. Тому що виплата субсидій напряму енергомонополіям не зацікавлює ні людей, ні монополії зменшувати споживання енергоносіїв. Більше того, останнім часом роботодавці з різних регіонів заявляють, що до них масово приходять робітники з проханням показувати занижену зарплату. Бо система субсидій така: чим менша в тебе офіційна зарплата, тим більшу ти отримуєш субсидію. Виходить,   ми видаємо субсидії навіть працюючим людям. І це породжує в суспільних настроях споживацьке ставлення, утриманство, ще більшу тінізацію трудових відносин.

– Як впливає на людей ця тарифна історія?

– Ви знаєте те, що працююча людина, у першу чергу батько родини розуміє, що на свою заробітну плату нині вистачає тільки, щоб оплатити комунальні послуги. А на те, щоб одягнути і нагодувати дітей – не вистачить. До чого це приводить? До масової депресії серед людей. Люди працюючі розуміють, що без державної милості нікуди. Це принижує людську гідність, і означає, що людина навіть заплатити за власне житло не в змозі. Це значить: ти впав нижче плінтусу, на соціальне дно.  Ти визнаєш, що став жебраком.

– Цю проблему можна було б спробувати розв’язати. Адже в нас є газ власного видобутку.

– Безумовно. 17 млрд куб. м газу – це практично все, що йде на потреби населення плюс на теплоелектроцентралі, яке забезпечують опаленням і теплом це населення. «Укргазвидобування», а також приватні компанії, які присмоктались до державної компанії, разом за минулий рік видобули 20 млрд куб. м газу. Тобто ми ще маємо запас в 3 млрд куб. м газу. А нам чомусь кажуть, що ринкова ціна – це максимальна ціна імпортного газу.

– Виходити із ситуації можна двома шляхами. Або масові мітинги, або як це зробила Київрада, – запровадження мораторію на підвищення з 1 липня тарифів на послуги ЖКГ. Міський голова Віталій Кличко наполіг на скасуванні відповідної урядової постанови і сказав, що розраховує на підтримку в цьому питанні парламенту.

– Хочу додати, що є третій шлях, яким пішла «Батьківщина». Ми подали судовий позов до Київського окружного суду. Суд дослідив аргументи і визнав їх обґрунтованими, прийнявши до розгляду. 25 липня буде вже розгляд справи по суті. Це шанс суддям реабілітуватись, прийняти рішення на користь людей. Тому що рішення про встановлення ціни єдиної на газ було прийнято з процедурними порушеннями. Яка можна ринкову ціну адміністративно встановлювати постановою уряду? Ми розуміємо, що на ринку ціни встановлюються за рахунок конкуренції, за рахунок вільного руху товарів.

Цього немає, тому що немає ринку вільного газу. Уряд призначає ціну, називає її ринковою, яка насправді взята зі стелі. «Укргазвидобування» – державна компанія, у неї купляють газ за 1590 грн, це в еквіваленті 63%. Тобто фактично можна вважати її ціною українського газу. Сьогодні у цьому кварталі ціна за російський газ була 173 дол. за тисячу кубів. А ціна, за якою газ продають населенню, – 6869 грн (285 дол) – це так звана єдина ціна Гройсмана.

Виникає питання: якщо Гройсман казав, що ми встановили ціну по максимальній імпортній, а імпортна це російська, то чому ціна російського газу на 100 доларів менша, ніж ціна, за якою цей газ продають населенню? Ці 100 доларів різниці якраз і є корупцією, якою треба зайнятись силовим відомствам. У результаті – зараз пішла хвиля прийняття місцевими радами звернень до уряду, які підтримують звернення профспілок про скасування постанови уряду про встановлення необґрунтованої завищеної ціни на газ для населення.

– Як на практиці буде рішення Київради виконуватись?

– Гадаю, уряд буде оскаржувати рішення Київради. Але добре вже те, що депутати Києва наважились прийняти мужнє рішення на захист киян. Там, де місцева влада за людей, повинні прийняти подібні рішення щодо своїх територій. Наприклад, про те, що на Чернівецьку область чи на Житомирщину постанова про підвищення цін не розповсюджується, залишаються старі тарифи. Це справді буде допомогою людям, кроком, який спонукає уряд переглянути свою хибну тарифну політику, коли заробітні плати залишаються замороженими на рівні 2013 року. Я погоджуюсь з профспілками, що треба негайно проводити реформу оплати праці.

– Яким чином проводити цю реформу?

– В уряді кажуть про обмежені фонди заробітної плати. Так, за бюджетом, який прийняли, вони обмежені. Але ми забуваємо, що у нас 50% економіки перебуває в тіні. Один приклад, який наводять профспілки. В Україні після того як без Криму, без неконтрольованих територій на Донбасі, є 20 млн. працездатного населення, а сплачують ЄСВ, який в тому числі йде в той же Пенсійний фонд, всього 12 млн. Куди поділося 8 млн. живих працездатних людей? Вони працюють в тіньовій економіці, отримують зарплату в конвертах і ні копійки не сплачують податків, ні до державного бюджету, ні до Пенсійного фонду. Ось цим би зайнявся уряд, і зразу б вдвічі більше був би загальнодержавний фонд заробітної праці. Це б дозволило збільшити прожитковий мінімум, до 3000 грн – до рівня фізіологічного виживання людини. У нас виходить так, що комунальні тарифи більші, ніж прожитковий мінімум. Як це можна – пояснити?

– Київрада запровадила мораторій на підвищення з 1 липня тарифів на послуги ЖКГ. Рішення НКРЕКП щодо підвищення тарифів з 1 липня є незаконним, оскільки відомство не має відповідних повноважень. ВС України ще 30 травня письмово звернувся до КС з проханням надати пояснення порушенням Конституції України в положенні про цю комісію.

– Є великі сумніви, що НКРЕКП, яка ніби затверджує тарифи на комунальні послуги, створена в законний спосіб. Якби це було так, її члени мали б подаватись урядом і затверджуватися ВРУ. А президент її створив і затвердив одноосібним указом, перевищивши свої повноваження. Група з 55 народних депутатів, ВС України звернулися до КС, щоб він дав роз’яснення щодо правомірності цих дій, в протилежному випадку КС мав би просто відмінити указ президента. Якщо комісія буде визнана нелегітимною, то всі її рішення щодо підвищення до захмарного рівня тарифів будуть визнані незаконними і недійсними. Це теж один зі шляхів боротьби з завищеними тарифами.

– Чим закінчиться ця історія?

– Я хотів би попередити, що якщо уряд, ВР не дослухається до профспілок, до громадянського суспільства, до людей, які зубожіють щодня і вже в листопаді будуть поставлені на межу виживання, то профспілки погрожують восени провести загальноукраїнський. Не тільки з тарифними гаслами, а вже й з вимогами про відставку уряду і ВР.

 Андрій Павловський, експерт з питань соціальної політики, член партії ВО «Батьківщина», Радіо Ера, 08.07.2016.