Останнім часом від Володимира Гройсмана і його політрука Андрія Реви лунає багато гучних заяв щодо так званої пенсійної реформи.
Аналіз опублікованого у ЗМІ витоку інформації з Кабінету міністрів про переговори і підготовку чергового меморандуму з МВФ дозволяє стверджувати, що мета пенсійної реформи за Гройсманом зводиться до зобов’язань перед МВФ скоротити критичний дефіцит бюджету Пенсійного фонду за рахунок максимального зменшення чисельності осіб, що претендують на отримання пенсійних виплат!
Досягнути цієї мети планується шляхом підвищення пенсійного віку до 63 років, збільшення мінімально необхідного страхового стажу до 35 років, ліквідації працюючих пенсіонерів, максимального обмеження права на дострокові і пільгові пенсії.
На погашення загального дефіциту бюджету ПФ у 2017 році затверджено перерахування коштів з державного бюджету обсягом у 141,31 млрд. грн, що становить 50% всіх видатків Фонду. Якщо половина всіх коштів на пенсійні виплати надходить з держбюджету, постає питання про сенс існування ПФ як позабюджетного фонду соціального страхування.
На жаль, уряд не придумав нічого кращого ніж вирішити серйозні проблеми дефіциту бюджету ПФ за рахунок громадян пенсійного і передпенсіного віку.
Так, замість негайного запровадження комплексної системи 3-рівневого пенсійного забезпечення, влада йде шляхом механічного підвищення пенсійного віку для чоловіків і жінок до 63 років.
І це при тому, що середня тривалість життя в Україні значно менша, ніж у Європейських країнах. Cередня тривалість життя чоловіків в Україні 62 роки. Для порівняння, у Європі – близько 78, у Японії – 80 років.
У цих країнах значно вищий і рівень життя, і якість медичного забезпечення. Та й самі пенсії у них трохи відрізняються від наших. Це десь в середньому – 620 євро проти 50 дол. у нас.
З урахуванням того, що, за даними USA ID, понад 90% населення не підтримують зростання пенсійного віку, влада без громадського обговорення нахабно робить все, щоб протягнути ці псевдореформи до кінця 2017 року.
Вершиною цинізму є розрахунок влади на те, що більшість українців просто не доживе до пенсійного віку!
Але парадокс в тому, що, за підрахунками експертів, механічне підвищення пенсійного віку не вирішує проблеми дефіциту бюджету ПФ. Це лише дає економію до 1,5 мільярду гривень щороку.
Проблеми, які виникнуть при підвищенні пенсійного віку, наступні: по-перше, пенсіонери займатимуть робочі місця, на які може бути зарахована молодь, тобто сотні тисяч молодих людей поповнять армію безробітних; по-друге, зменшаться самі пенсії. Щоб залишитись на робочому місці люди старшого покоління погоджуватимуться на будь-яку роботу і на будь-яку мінімальну оплату. Тобто виникне «зарплатний демпінг». Це на руку великому олігархічному капіталу, який тим самим посилить експлуатацію української робочої сили.
Планується також збільшення мінімально необхідного страхового стажу з 15 до 35 років.
До того ж міністр соцполітики Рева милостиво заявив, що кому не вистачатиме років стажу, той може їх докупити, навіть таксу назвав – 130 тисяч за 15 років. Проблема в тому, що це зачепить мільйони працівників, так як за нинішніх умов важко мати безперервний стаж, особливо у сільській місцевості.
Ліквідація виплат працюючим пенсіонерам: людей фактично поставлять перед вибором – чи пенсія, чи зарплата. І це при тому, що в Україні понад 7 мільйонів пенсіонерів отримують пенсії менше за прожитковий мінімум. І щоб якось вижити більшість вимушена підзаробляти.
Максимально обмежується право на дострокові і пільгові пенсії за вислугу років, в разі скорочення штатів, за станом здоров’я, за роботу на шкідливих виробництвах. А ті, хто працює зараз за спрощеною системою оподаткування, зможуть претендувати лише на мінімальну пенсію.
Людожерські заходи уряду щодо обмеження виплат пенсій торкнуться кожного українця. Соціальна ціна пенсійних реформ Порошенка-Гройсмана-Реви – не варта тих втрат, які понесе кожний громадянин.
Проблеми пенсійного забезпечення в Україні є похідними від проблем неефективної олігархічної економіки, нераціональної структури національного виробництва, де найбільші прибутки приносять застарілі енергоємні галузі.
Запровадження сучасних високотехнологічних виробництв дозволить створити нові високооплачувані робочі місця, що суттєво збільшить відрахування до Пенсійного фонду.
До джерел покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду можна віднести:
– зменшення обсягу тіньової економіки, яка наразі перевищує 50%;
– закриття чорних офшорних дір, куди з України витікають щороку мільярди доларів;
– скорочення сумнівних бюджетних програм;
– скорочення бюджетних витрат на утримання президента та його адміністрації, Кабінету міністрів, Верховної Ради та поліційно-карального апарату.
Влада нарешті повинна зрозуміти, що гідна пенсія – це не пільга, а святий обов’язок держави перед старшим поколінням, яке створило суспільне багатство, з якого і отримують надприбутки владні олігархічні клани.
Андрій Павловський, експерт з питань соціальної політики, член партії «Батьківщина», Facebook, 24 січня 2017р.
