Красномовне мовчання президента Володимира Зеленського в ході акції бізнесу «Кава з президентом» і вчорашня заява прем’єр-міністра Олексія Гончарука з майже «людоїдським» афоризмом: «Малим переживати нема чого» в фарбах денонсує передвиборче гасло ЗЕ-команди про лібертаріанську ідеологію реформ.
Примус і силове вирішення проблеми – це нова державна політика в сфері фіскальної політики.
У боротьбі з тіньовою економікою і гонитві за декількома тисячами великих компаній, що використовують спрощену систему оподаткування як внутрішню низькоподаткову зону, обов’язок застосування касових апаратів (фіскалізація розрахунків) і процедури зберігання первинної документації ставляться економічнию владою десяткам тисяч фізичних осіб – підприємців з малого і мікробізнесу.
Ніхто з нинішньої монобольшості в поспіху турборежиму, не обтяжуючи себе простим питанням: а чи є більш цивілізоване (менш «криваве») вирішення проблеми зловживання спеціальним режимом оподаткування, яким є спрощена система оподаткування?
А рішення існує. І мало того – знаходиться в межах виконання відразу двох міжнародних зобов’язань України:
– по BEPS project – план дій в галузі міжнародного оподаткування, розроблений ОЕСР/G20, до якого наша країна приєдналася ще 01.01.2017;
– Угода про асоціацію між Україною та Європейським союзом.
Перший документ пропонує нам механізм «Тесту основної діяльності» (principal purpose test або РРТ), вмонтований в багатосторонню конвенцію MLI і починає застосовуватися в нашій країні вже з 1 грудня 2019 року (Закон № 2 692 від 28.02.2019 року). Суть РРТ – компанія не може користуватися пільговою ставкою оподаткування згідно з конвенцією, якщо буде доведено, що основною метою здійснення операції є отримання податкової переваги. Але що заважає поширити цю ідеологію з зовнішньоекономічних операцій ще й на внутрішні?
За умови, підкреслюємо, належного застосування контролюючими органами «тесту основної мети», Україна отримає потужний інструмент боротьби з тими платниками податків, які уникають сплати податку, використовуючи агресивні стратегії податкового планування як за межами країни, так і всередині неї, включаючи зловживання спрощеною системою оподаткування.
Друга альтернатива стосується імплементації окремих положень європейського законодавства (а саме ст. 6 Council Directive (EU) 2016/1164 або ATAD I), зокрема загальних правил протидії ухиленню від сплати податків (General Anti- Avoidance Rules або скорочено GAAR), підлягаючих повсюдного впровадження в країнах Євросоюзу до 31.12.2018 року.
GAAR є європейським аналогом РРТ і надає податковому органу повноваження перешкоджати схемам, головною метою (однієї з головних) яких є отримання компаніями-платниками податку на прибуток неправомірних податкових переваг, включаючи право відмовляти в застосуванні податкових пільг за угодою і нарахування податкових зобов’язань за національними а не міжнародними правилами.
І знову ж таки, зазначена філософія, за умови її поширення на внутрішні операції, в значній мірі вирішує проблему зловживань спеціальними режимами оподаткування – без поразки в правах і додаткового обтяження процедурами податкового контролю представників малого бізнесу.
У висновку, опонуючи оттакому фіскальному ранкізму команди влади по відношенню до здорового глузду і частини платників податків, наведемо ще кілька аргументів:
По-перше, питання фіскалізації суб’єктів спрощеної системи оподаткування не може бути ізольованим. Його треба розглядати в більш широкому контексті податкової або навіть ширше – великої економічної реформи, яка, перш за все, містить місію на радикальне спрощення і здешевлення ведення бізнесу і вирівнювання правил гри.
По-друге, нереформована нова / стара податкова служба, уражена недугою корупції і далеко не сервісною ідеологією взаємовідносин з бізнесом, за визначенням не зможе забезпечити виконання прем’єрської обіцянки «не чіпати хороших ФОПів, а бити тільки поганих». Дискреція (право чиновника, кого вибирати) все одно призведе маховик репресій до сумного результату: ліс рубають – тріски летять!
І, нарешті, підсумки дослідження експертів Міжнародного валютного фонду (WP/15/73) результатів фіскалізації в 20 країнах світу свідчать, що:
– незважаючи на значну вартість для держави і бізнесу, позитивний фіскальний ефект від обов’язкового введення касових апаратів не можна вважати доведеним. А твердження про блискавичний успіх фіскалізації ґрунтуються на окремих одиничних прикладах і не підтверджуються наявними даними;
– технологія, в даному випадку обов’язок мати касовий апарат, сама по собі не здатна змінити поведінку людей в середньостроковій перспективі. Тому всі позитивні ефекти, що спостерігалися від фіскалізації, за кілька років зникали, а витрати бізнесу і держави залишалися. Під позитивним ефектом малося на увазі короткострокове (на рік-два) збільшення податкових надходжень;
– розглядати фіскалізацію як «золотий ключик» від детінізації це помилка. Фіскалізація може бути ефективною тільки тоді, коли базується на ретельному аналізі ризиків в різних сегментах платників податків і пропонує набір заходів для зменшення цих ризиків. Іншими словами, фіскалізація має сенс тільки в відношенні ризикових груп платників податків.
Андрій Ніколаєнко, народний депутат від «Батьківщини», «Апостроф», 4 жовтня 2019р.
