Я вже писала, що після 18 місяців роботи в найстарішій міжпарламентській організації – Міжпарламентському Союзі, нам вдалося ухвалити першу за 130 років організації украінську Резолюцію: «Про неприпустимість використання найманців та бойовиків для підривання миру, територіальної цілісності країн та порушень прав людини».
Тут і хочу зупинитися, бо це важливо для нашого розуміння ЄС та європейської політики.
Текст Резолюції напрацьовувався рік з українськими дипломатами, експертами-правниками і міжнародниками, потім правився в швейцарському секретаріаті МПС, правився міжнародними визнаними експертами у темі найманців, потім покращувався/погіршувався правками 25 різних країн світу.
– Загальний текст – вийшов збалансований, говорить про неприпустимість використання найманців, бойовиків та приватних військових корпорації для дестабілізації конституційного ладу країн та порушень загальних прав людини.
– Звертається до парламентів з вимогою зупиняти тренування найманці і бойовиків, і здійснювати заходи для притягнення до відповідальності бойовиків, які порушили міжнародне право та права людини.
– Наголошує на неприпустимості порушень прав жінок та дітей найманцями і бойовиками та країнами, які їх використовують.
Попередній текст підтримали всі країни, окрім РФ. Лише РФ надавала застереження та зауваження. Попередньо всі країни нашої європейської групи текст також підтримали і публічно обіцяли голосувати За.
У допомозі стали і рік роботи, і наші особистісні відносини з багатьма країнами, і професіоналізм доповідача Резолюції Борис Тарасюк та його співдоповідача депутата Йорданії, і особиста присутність та робота голови делегації Спікера Андрій Парубій.
Вперше якісь проблеми виникли на етапі розгляду поправок – Швеція підготувала поправки, які повністю вихолощують текст і банально прибирають понад 10 параграфів з Резолюції, тобто ріжуть її більше ніж на половину.
Підписала Швеція ці свої поправки у Норвегії, Фінляндії і Німеччини. На прохання пояснити правки – ми відповіді не отримали. Резолюцію відстоювали голосами країн Близького Сходу та Африки, де тема найманства надболюча.
У фіналі на голосуванні на комітеті ПРОТИ голосували 11 країн (з близько 50 присутніх), такі як:
Росія (тут все ясно);
Білорусь;
Іран (який завжди голосує, як РФ);
Франція (яка дуже часто голосує, як РФ),
Арменія (яка підтримує РФ);
і, на наше велике здивування, такі наші союзники та друзі, як:
Німеччина;
Швеція;
Румунія;
і Латвія.
Країни часто висловлюють застереження по конкретному параграфу Резолюції, але робити застереження до всієї Резолюції, яку висунули члени твоєї групи і голосувати «проти» – це дуже і дуже дивна практика в МПС. Особливо, коли обіцяв голосувати «за». У дискусіях ми так і не отримали пояснень від Швеції чи Німеччині, які параграфи їх не задовільняють, і що саме у Резолюції їх так турбує. Чому вони не зробили застереження по конкретних пунктах, а натомість голосували проти усього тексту, де у більшості йдеться про захист прав людини. Складалося враження, що депутати не мають фахових відповідей на ці питання. І болюче усвідомлювати цю нову реальність Європи.
Нашими найбільшими союзниками по Резолюції, які допомогами та згладжувати гострі кути і намагалися знайти компроміс, стали:
Швейцарія – її депутатам найбільше дякуємо;
Ірландія;
Азербайджан;
Йорданія та багато з країн близького сходу,
Іспанія;
Таїланд;
та інколи Великобританія.
Отака європейська політика, коли наші союзники у голосуванні за важливу для нас під час війни з Росією і для світу Резолюцію опиняються у кампанії РФ, Білорусі та Ірану.
…А водночас у ПАРЄ Німеччина та Франція намагалися зняти санкції і повернути у ПАРЄ Росію.
Є над чим замислитися.
Альона Шкрум, народний депутат від «Батьківщини», Facebook, 18 квітня 2019р.