Друзі, сьогодні у ІІ читанні проголосований закон про відновлення конкурсів на державну службу! Із чим я всіх щиро вітаю!
Я чудово розумію, що довіри до конкурсів мало, АЛЕ це єдиний відомий світу механізм, який дає можливість обирати чи то в бізнес, чи то на державну службу, кращих професійних людей на посади.
Звичайно, як і будь-який механізм – це лише можливість, яку можна використовувати як на благо, так і для прикриття відсутності відбору.
Але кращого механізму, ніж конкурс, співбесіда, і перевірка знань та досвіду – ніхто і досі не знайшов.
Наступним пунктом після відновлення конкурсів – будемо займатися вдосконаленням його процедури. І запобіжниками проти зловживань та кулуарних домовленостей.
Відверто, відсутність конкурсного добору під прикриттям коронавірусу повернула нас у найгірші часи Януковича, коли призначення здійснювалися під впливом різних груп, кулуарно, без критеріїв, без жодної інформації.
І найгірше – навіть не те, що таких доборів вже за 20 тисяч (!) по країні, а те, що ці призначення найбільш нестабільні – вони змінюються кожні пару місяців.
Бо коли якась одна група впливу сильніша, вона звільняє людину так званої іншої групи. Потім ставить свою. Далі третя група звільняє людину другої. І ставить своїх. І так безкінечно.
Зрештою ця війна «всіх проти всіх» повністю руйнує залишки держслужби.
Ніхто не працює, а лише грає в кабінетну політику.
Сподіваюсь, трохи виліземо з цього омуту.
Ще з великого позитиву:
Цей законопроєкт прибирає ганебне «політичне звільнення», яке ми, як фракція, і я особисто – ніколи не підтримувала.
Коли звільнити людину можна без жодних підстав чи правил – це знову війна «всіх проти всіх».
Не віриться, що ми можемо нарешті попрощатися зі статтею 87-1., веденою в турборежимі більше року тому!
Ця стаття потім зачистила тих самих людей, які її вводили – і так само без підстав чи правил.
Насправді про бумеранги та «ящики Пандори» ми говорили колегам не один раз.
Хай вони закриваються назавжди!
Також по питанню, яке сьогодні цікавило, здається, найбільше: «виконуючих обов’язків» – у залі вдалось, схоже, знайти компроміс. Він такий:
В яких повноваженням «виконуючий обов’язки» Міністра буде обмежений з першого дня роботи?
Це призначення і звільнення керівників підприємств.
Призначення і звільнення керівників ЦОВВ.
Приватизація державних підприємств і розпродаж майна.
Бо ніхто не давав «в.о» на це політичний мандат.
При цьому «в.о.» зможе давати доручення своїм підлеглим та підписувати бюджетні документи, організовувати щоденну роботу органу.
Якщо в.о. буде на своїй посаді більше 60 днів (сподіваємось – ні), то його повноваження будуть повністю обмежені.
Це стимулює виконання Конституції та необхідність подавати кандидатури міністрів на голосування у зал ВР, а не тримати їх роками в якості «підвішених» «тимчасових в.о.».
Також зала підтримала важливу історію: «кандидатура, яка була відхилена Верховною Радою на посаду міністра, – НЕ може бути призначена «в.о.».
Зрозуміло, що ця норма не має відворотної сили, і буде діяти тільки наперед.
Вона не про пана Вітренка, а про логіку Конституції.
Якщо Парламент не доручив людині очолювати цілу галузь, чи керувати нею, то навряд чи їй можна доручити очолювати напрямок у якості «тимчасово виконуючого обов’язки», обійшовши Парламент.
Насправді, обмеження «в.о.» на посаді і по терміну, і по повноваженнях «в.о» – це не лише стимул для виконання Конституції, коли третина Уряду можуть роками не мати мандату від Парламенту, а працюють як «в.о.». Але і реальна зміна правил для так званої «глибинної держави». «Deep state», це як раз:
Коли НЕ Парламент приймає рішення. Не депутати, не ті, яких все ж таки обирали люди для прийняття цих рішень. І інколи (часто) навіть не Президент, якого теж обирав народ.
А окремі домовленості і «війни» груп інтересів, які плавають в океані глибинної держави: великий бізнес, так звані олігархи, оточення конкретних чиновників, які «під столом», у ручному режимі призначають «в.о.» міністра.
Замість того, щоб «проводити» його через Парламент, дотримуючись Конституції і логіки парламентсько президентської республіки.
Я часто пишу, що якщо вам не подобається, як накритий стіл – переверніть його.
Обмеження повноваження «в.о.» – це і є така спроба перевернути стіл та гарантувати виконання правил гри всіма гравцями. І змусити виконувати Конституцію самих себе.
І обов’язкове голосування по міністру, а не вічні «в.о.», – це класична історія повернення повноважень Парламенту. Тема дуже не проста.
Вона змінює правила глибинної держави.
І точно знаю, що серед моїх читачів є люди, які ці деталі добре розуміють.
Дякую вам сьогодні за поради, за підтримку, за аргументи для колег, за повідомлення, за те, що слідкували.
А всім колегам-депутатам (і реально кожній (!) фракції) дуже дякую за рішення щодо і відновлення конкурсів, і посилення ролі Парламенту.
Із великими сподіваннями на краще.
Чекаємо на фінальний текст.
Альона Шкрум, народний депутат від «Батьківщини», Facebook, 16 лютого 2021 року
