Сьогодні тиждень почався плідно: мала честь проводити круглий стіл з дуже важливими для мене особами – керуючими справами виконавчих апаратів обласних рад та секретаріату Київської міської ради.
Це ті найвищі посадові особи, які на місцях мають здійснювати управління державною службою в своїх апаратах, і робити це професійно, прозоро та фахово. Кого стосується моя робота як депутата з реформи держуправління та хто найкраще розбирались у цій темі.
А говорили, звісно, про статус службовця місцевого самоврядування, про реформу служби в органах місцевого самоврядування та децентралізацію, про необхідні зміни.
Класно, що професія службовця місцевого самоврядування починає нарешті ставати більш престижною, і якісно оплачуваною, і відкритою для нових кадрів. Круто, що у нас з колегами немає розбіжностей у баченні, куди ж рухається реформа і як правильно реформувати службу і допомогти службовцям виконувати їх роботу.
І жахливо, що не можу дати їм жодних гарних новин щодо найважливіших для них питань: законодавчого забезпечення їхніх прав, гарантій можливостей якісної роботи їхніх апаратів та підвищення кваліфікацій працівників та невтручання політики у їхню роботу.
Бо Закон про службу в органах місцевого самоврядування – заветовано президентом більше року тому. І після року агонії – провалено ВРУ.
У середу ми цей законопроект перереєструємо наново. І будемо починати все з початку, і ще поборимося за можливість фахової та професійної служби на місцях.
Але:
Знаєте, що цікаво?
Реформу державного управління складають 3 рамкові закони:
Закон про державну службу;
Закон про службу в органах місцевого самоврядування;
Закон про дипломатичну службу.
Усі ці три закони – прийняті Верховною Радою.
Усі три пройшли складні дискусії, напрацювання, річні робочі групи, кожна поправка з тисяч була розглянута та професійно відпрацьована.
Два з них – були заветовані президентом.
Обидва – заветовані з чисто політичної власної «хотєлки».
У випадку з дипломатичною службою президент, бачите, проти навіть консультацій в парламентському комітеті із закордонних справ щодо кандидатур послів, яких він потім призначає.
У випадку зі службою в органах він вимагає конкурсів на посади заступників мерів (які взагалі не є службовцями місцевого самоврядування, бо є політиками), щоб «приструнити» деяких мерів.
Тут президент чомусь забажав конкурсів, при тому, що перед цим лицемірно відмінив конкурси на посади голів місцевих державних адміністрацій і взагалі вивів цих найвищих державних службовців на місцях із держслужби!
Отакі вето пана Порошенка. Дріб’язкові, як у дитини, яка загралася.
Проти дипломатів, проти 100 тисяч службовців місцевого самоврядування, проти децентралізації та реформ загалом. Врешті-решт, проти інтересів країни.
І я не можу дати жодних гарантій керуючим справами, що новий закон не буде знову викинутий президентом у смітник.
Бо правда в тому, що президенту не потрібне самостійне місцеве самоврядування, як і не потрібна децентралізація чи професійні службовці.
Потрібні – пішаки, залякані та підконтрольні, без достойної оплати праці та гарантій своєї роботи, з єдиною метою – фальсифікувати та «забезпечити» вибори.
Шкода.
Альона Шкрум, народний депутат від «Батьківщини», Facebook, 15 травня 2018р.
