Хочу сказали лише 3 короткі речі:
Перше.
Інколи одна з найбільш сміливих форм патріотизму – це протест.
Особливо, коли питання стоїть про державний суверенітет і майбутнє нації. Рішення просте: розпочніть діалог.
Друге.
Політика змінюється. І не мають більше ніколи в історії України ухвалювати такі надважливі закони – без обговорення, діалогу та з продавлюванням.
Якщо хтось на Банковій ще не усвідомив – то усвідомте зараз: країна хоче залишити голосування руками з вимкненим табло без тексту закону у далекому минулому.
Тези про «російську агентуру» і «план Путіна» – вже тьмяніють. А в Мінські домовленості та необхідність їхнього запровадження в українське законодавство – вірить лише сам президент.
І третє.
Проголосити, що не повинно бути жодної критики президента, або що ми всі повинні підтримувати Порошенка, правий він чи ні, – це не тільки НЕпатріотично і по-рабськи, але й по-зрадницьки аморально. Останнє сказала не я. Це Теодор Рузвельт, президент, який мав гідність та був сильним лідером у складні часи для своєї держави.
Не сприймають жодних питань по суті та будь-яких дискусій – тільки слабкі, нездатні, та ті, кому є, що приховувати. Вони ховають проекти історичних законів по півроку, а потім вимагають ухвалити, не читаючи за день до того.
А визнання РФ агресором і захоплених територій мало відбутися дуже давно. Маємо вже рік законопроект про це у ВР.
І я за це обов’язково проголосую.
Тільки без ваших ігрищ про Мінськ, про вибори на окупованих територіях, про якісь майбутні неконституційні укази президента та «геніальні» миротворчі плани про торгівлю з РФ і окупованими районами.
Альона Шкрум, народний депутат від «Батьківщини», «УП. Блоги», 5 жовтня 2017р.
