По дорозі в Туніс на велику міжнародну конференцію, організовану Нідерландським інститутом за демократію, читаю останній міжнародний випуск The New York Times.
На третій сторінці стаття, яка викликає у мене дуже неоднозначні емоції: про виноробство в анексованому Криму.
У матеріалі йдеться про те, як московський сомельє, Павло Швец, покинув Москву та вирішив виробляти своє власне вино у Криму. Щоправда, почав він роботу задовго до анексії – у 2007 році.
Стаття хвалить кримське вино, розповідає про тяготи ведення бізнесу у Криму через санкції: навіть російські банки бояться давати кредити бізнесу на півострові. Ставка наразі сягає 20%. (New York Times це, очевидно, обурює. На жаль, для України – нормальна історія).
Місцева «влада» Криму зараз надає субсидії виноробам, і це під санкціями тоді, як у нас «нахиляють» виноробів на Миколаївщині та в Одеській області. Контролери не так давно вривалися на виробництво французького виноробця, який ризикнув почати бізнес в Україні у Шабо.
Кримська Uppa Winery пана Швеца вировляє близько 50 000 пляшок на рік, більшість яких продається в РФ. Але, на моє здивування, не тільки.
Зовсім недавно на ярмарці виноробів в Італії після невеликого скандалу поліція закрила цілий стенд кримського вина.
Пам’ятаю, десь рік назад велась дискусія у країні щодо спрощення процедур для виноробів та підтримки галузі.
На Одещині мені розповідали, що податки у цій галузі космічні, що з 6-7 млн грн обороту на рік, треба віддати 2 млн на податки і ліцензії плюс ще «приховані» платежі.
Цікаво, яка ситуація зараз.
Альона Шкрум, народний депутат від «Батьківщини», Facebook, 24 жовтня 2017р.
